Версія для друку

Микола ЖАРКИХ

ПАРАЛІЧ : перебудовний етюд

Присвячується Валентинові Распутіну

Київ 1989

Зміст

Авентюра 1. Як Василь Бевзь став головою колгоспу
Авентюра 2. Як Василь Бевзь ходив до РАПРТ
Авентюра 3. Як Бевзь зробив дядька Мирона колгоспним сторожем
Авентюра 4. Історична обстановка на момент призначення дядька Мирона колгоспним сторожем
Авентюра 5. Роль дядька Мирона в боротьбі з розбазарюванням робочого часу
Авентюра 6. Про Надійчину нову сукню
Авентюра 7. Про Стьопчине весілля
Авентюра 8. Про наслідки Стьопчиної відлучки
Авентюра 9. Про город Павла Сергійовича Гнатенка
Авентюра 10. Підсумки боротьби з розкраданням робочої сили
Авентюра 11. Як Бевзь звітував у Полтаві
Авентюра 12. Перша спроба реформ
Авентюра 13. Реформи
Авентюра 14. Справа про зниклі окости
Авентюра 15. Початок боротьби з розкраданням колгоспної землі
Авентюра 16. Перші наслідки боротьби з розкраданням колгоспної землі
Авентюра 17. Підсумки боротьби з розбазарюванням колгоспної землі
Авентюра 16. Електромагнітний замок
Авентюра 19. Боротьба із замком
Авентюра 20. Деякі підсумки науково-технічного прогресу
Авентюра 21. Миші
Авентюра 22. Боротьба із мишами
Авентюра 23. Комісія по перевірці дядька Мирона
Авентюра 24. Справа про зниклий телевізор
Авентюра 25. Наслідки листа дядька Мирона
Авентюра 26. Нова каланча
Авентюра 27. Нерозпізнані літаючі об’єкти
Авентюра 28. Боротьба з нерозпізнаними об’єктами
Авентюра 29. Підсумки боротьби з нерозпізнаними об’єктами
Авентюра 30. Кінець дядька Мирона

Авентюра 1. Як Василь Бевзь став головою колгоспу

Розповідь наша починається з того моменту, коли справи колгоспу "Шлях до перемоги" Полтавської сатрапії остаточно почали занепадати. Хай не подумає читач як-небудь погано про мій стиль, побачивши оце "остаточно почали" ! І хочеться інколи висловитись ясніше, наприклад, замість цієї фрази сказати, що справи були зовсім кепські, але щоразу з’являються різні сторонні міркування, за якими виходить вигідніше говорити химерно та незрозуміло. Зустрічаючи у мене подібні вирази, читачу, ви можете самі замінити їх на інші, які краще пасують до діла… Отже, справи колгоспу "Шлях до перемоги" остаточно почали занепадати, і назву його можна було розуміти тільки іронічно. А втім, остаточно почали занепадати справи не тільки цього колгоспу, що в Старосанжарському башибузуцтві, а й справи колгоспу "Світанок" у сусідньому Кременчуцькому башибузуцтві, і колгоспу "Зоря комунізму" Гадяцького башибузуцтва, і колгоспу "Урожай" Харківської сатрапії, і всі ці назви також можна було розуміти тільки іронічно. Один тільки колгосп "Незаможник" Зинов’ївської сатрапії виправдовував свою назву, – дійсно, заможністю там і не пахло. Іронії було багато, а хліба мало.

Начальство прочуло, що колгосп "Шлях до перемоги" переживає труднощі, і з властивою йому прозірливістю зрозуміло, що такі ж труднощі переживають і всі інші колгоспи нашої великої батьківщини. Начальство занепокоїлося. Начальство видало циркуляр "Про приведення у відповідність", в якому говорилось про неприпустимість "всього цього" (так висловлювався циркуляр) та "необхідність докорінного зміцнення та підйому".

Сей циркуляр, спускаючись з однієї керівної інстанції до іншої, дійшов до Полтавської сатрапії і з резолюцією "виконати й доповісти" потрапив на стіл полтавського віце-сатрапа Ієремії Михайловича Кривоноса, якого начальство скорочено звало Яремою.

Ярема вивчив циркуляр, потім резолюцію і замислився. Перше питання, що він собі задав, природно, було : "З чого почати ?" Ярема думав над ним ніяк не більше п’яти хвилин і сформулював цілком задовільну відповідь : "З колгоспу ‘Шлях до перемоги’ Старосанжарського башибузуцтва". Зметикувавши це, він задав собі наступне питання : "Що робити ?" Подумавши ще п’ять хвилин, він зрозумів : "Треба призначити головою колгоспу Василя Бевзя". Ось який чоловік був цей Ярема.

Кривоніс гортав особисту справу : Бевзь Василь Павлович, народився в рік повстання гамбурзького пролетаріату в селі-герої Яреськах Шишацького башибузуцтва, національність – "місцевий", походження – "з несумнівних", освіта – "вища зі словником"… навчався…працював…воював…в даний час – доцент кафедри економіки Полтавського сільськогосподарського інституту. Словом, це була найпідходяща людина. Одне тільки бентежило Кривоноса – те, що в графі "урядові нагороди" Бевзь власноручно написав "під судом та слідством не був". Навіщо б це ?.. Але ж, врешті решт, не був ! Чого ще треба ? І Ярема запросив Василя Павловича до себе.

– Дорогий товариш Бевзь ! Є думка, що ти мусиш очолити колгосп "Шлях до перемоги" і зробити так, щоб ця назва перестала сприйматися іронічно. Ти мусиш вивести цей колгосп на дійсний шлях до перемоги. Крім тебе, більше нема кому, і всі наші надії – тільки на тебе. Дерзай, Василь ! Батьківщина тебе не забуде ! – так звернувся Ярема до свого відвідувача.

Не можна сказати, щоб ця промова захопила Бевзя. Хоч в його анкеті відзначалось "партійність – задовільна" (і це була щира правда), перспектива покинути столичну Полтаву і перебратися в село Благодатне, де була садиба колгоспу, – в село, назву якого також можна було розуміти тільки іронічно, – така перспектива його зовсім не вабила. Василь Павлович звик купувати хліб в магазині й не розумів, чому віднині він мусить заробляти його в поті чола, тоді як інші будуть продовжувати ходити в магазин. Василь Павлович звик ходити асфальтованими тротуарами милої Полтави й не розумів, чому віднині він мусить місити грязюку на полі, тоді як інші будуть продовжувати гуляти по асфальту. Василь Павлович звик відкривати економічні закони (він робив це і за службовим обов’язком, і за внутрішнім потягом) і не розумів, чому віднині він мусить виконувати закони, що відкривають інші. Окрім того, хоч Василь Павлович і був доцентом кафедри економіки, і не просто кафедри економіки, а кафедри у сільськогосподарському інституті, про колгоспи він мав уяву дуже невиразну. Ледве не єдиним джерелом його відомостей про колгоспи була праця Шолохова "Піднята цілина". З неї він засвоїв, що голова колгоспу, по-перше, повинен стріляти з револьвера, по-друге, повинен особисто ходити за плугом, по-третє, повинен боронитися від непутящих дівок. Нічого цього Бевзь не вмів – ось такий це був чоловік. З викладеного зрозуміло, чому перспектива стати головою не чарувала Василя Павловича.

І тому Бевзь вирішив обережно заперечити. Обережно тому, що партійність його була задовільною і він зовсім не хотів, щоб вона стала незадовільною. А заперечити тому, що це ж ні на що не схоже – щоб жив собі та й жив чоловік у Полтаві і зненацька прямо з будинку сатрапського правління мусив відправлятися на вокзал…

– Знаєте, Єремія Михайлович, для мене це велика честь, тільки ж я не знаю, чи подужаю… І потім дисертація у мене… І задишка… І до того ж я не можу бути керівником через недорікуватість, – таку промову повів Бевзь.

Ярема слухав його у пів-вуха, вставляючи репліки типу : "Та що там, здужаєш, ти у нас молодець… А для дисертації це навіть корисно – практичного досвіду набереш, знаєш як це там цінують… А повітря там яке – справжня благодать ! Недарма село Благодатним прозвали – будь-яка задишка минає…" Але так продовжувалось тільки до тих пір, поки Василь Павлович не виклав свій головний козир – недорікуватість.

– Як недорікуватий ? – зашипів Ярема, – що значить недорікуватий ? ! Ось наш сатрап теж не казна-який Демосфен, а сатрапією керує, недорікістю не відговорюється. І врешті решт, якщо ти дійсно недорікий (чого я не помітив), – то як же ти лекції читаєш ? Доцентом бути – недомовність не заважає, а колгоспом керувати – заважає ?

Василь Павлович дотямив, що не туди заїхав, і хотів перепросити, щоб слово "недорікуватість" було визнане невимовленим, але згадав, що слово таки не горобець… А Ярема між тим вів розмову до переможного кінця :

– Ну от, бачиш, як чудово ми домовилися. Ось тобі ярлик до старосанжарського башибузука, ось – до колгоспу, а з цим мандатом ти підеш у РАПРТ – там тобі додаткові інструкції дадуть.

Як не був засмучений Бевзь, він не витримав і спитав :

– А що таке РАПРТ ?

Яремі це зовсім не сподобалося. Він прийняв це за невдалий жарт.

– Газети треба читати, – відповів він, підводячись зі свого місця й простягаючи руку новоспеченому голові, даючи зрозуміти, що прийом закінчено.