Вступне слово

В 1975 році, коли я навчався у Київському університеті і готувався стати фізиком-теоретиком, мені до рук потрапила книга Григорія Логвина "По Україні". На її суперобкладинці була фотографія Круглої башти Острозького замку. Це фото привернуло мою увагу, і я прочитав книгу.

Потім я прочитав її вдруге.

Потім я завів товстий зошит і поробив виписки з книги.

Потім я узяв фотоапарат і поїхав до Острога.

Так почала формуватись моя колекція фотографій архітектури України, яка поповнюється й опрацьовується уже скоро тридцять років і налічує біля п’ятидесяти тисяч знімків.

Робота над колекцією стала частиною мого життя. Хоча я не був особисто знайомий з Григорієм Логвином, його книга і вкладена до неї любов до пам’яток України справили на мене величезне враження, і свою роботу я вважаю продовженням його справи.

На виставці представлені 40 найбільш показових фотографій, які згруповано у чотири частини.

Перша частина (allegro non troppo) – "Замки" – присвячена укріпленням, які в 14 – 18 століттях вкривали всю заселену територію України. Ці споруди (а здебільшого – їх залишки) є наочними свідками героїчної боротьби наших предків за право посідати свою землю.

Друга частина (andante) – "Дерев’яні церкви" – представляє Україну як християнську країну. Християнство в Україні – народна віра, і це найвиразніше відбилося у будівництві дерев’яних церков. Україна – одна з небагатьох країн світу, яка має дерев’яну церковну архітектуру такої кількості й якості, що її сміливо можна вважати частиною світового культурного надбання.

Третя частина (intermezzo) – "Руїни" – присвячена пам’яткам, які потребують уваги від наших сучасників, консервації, а подекуди і реставрації. Це частина нашої історії, нашого надбання, яке ми повинні берегти і передати нащадкам у стані, кращому за той, в якому вони дістались нам.

Четверта частина (allegro risoluto) – "Слідами гетьманів" – відбиває маршрут моєї поїздки по лівобережній Україні у 2000 році. Відчуття свободи й радості, перемоги у тяжкій боротьбі й здобутої незалежності пронизує всі пам’ятки українського бароко другої половини 17 – 18 ст., і тому ця архітектура так співзвучна нашій добі – добі незалежної України.

Відбираючи фотографії для виставки, я свідомо старався дати більше місця пам’яткам, які є менш відомими. Я хотів підкреслити багатство і різноманітність наших пам’яток.

Я висловлюю вдячність Тетяні Сосновській – директору музею Павла Тичини в Києві, яка організувала цю виставку, Михайлу Панченку та Олександрі Кутовій, які допомогли її оформити.

	Виставка розміщена на сайті "Мислене древо" : http://myslenedrevo.com.ua
	Каталог виставки доступний на компакт-диску.
	Ще 15 000 фотографій Миколи Жарких доступні на окремому компакт-диску. Читати анотацію…

Ви також можете переглянути фотогалерею у складі моєї персональної сторінки, яка містить біля ста фотографій пам’яток архітектури.