Версія для друку

Андрієнко В.Ю. Cтатистичні індекси в економічних дослідженнях. – К. : 2004 р., с. 50 – 53.

Глава ІІ. Методологія побудови агрегатних індексів

СТРУКТУРНИЙ ЧИННИК В УМОВАХ "СТАТИСТИЧНИХ ПАРАДОКСІВ"

У зв'язку з новим трактуванням структурного чинника певний інтерес виявляє розгляд особливостей взаємозв'язку кількісного і якісного показників в умовах так званих "статистичних парадоксів". Останні є результатом специфічних форм поєднання компонентів агрегатного індексування, що зрештою знаходить відображення в особливих формах "поведінки" структурного чинника. Проте внутрішній механізм утворення "статистичних парадоксів" досі недостатньо вивчений і є предметом постійних дискусій. Тим часом запропонований спосіб кількісного відображення структурного чинника вносить в розв'язання цієї проблеми необхідну ясність.

Врівноважена структура явищ, прийнята нами як висхідна норма "поведінки" структурного чинника, – невід'ємний внутрішній елемент будь-якої середньої змінного складу, своєрідний перетворювач складного у просте. При цьому складне (фактичний структурний чинник) може відхилятися від простого (врівноважений структурний чинник) у будь-який бік і на різну величину. Величина відхилення залежить від особливостей зміни поєднання кількісного і якісного чинників.

У одному випадку, поєднання цих чинників може поліпшуватися або гіршати більш або менш рівномірно по всьому ланцюгу сукупності і тоді спостерігається яскраво виражена тенденція до збільшення або зменшення індекса структурного чинника.

У іншому випадку, поєднання кількісного і якісного чинників може мати імпульсивний характер: в одних частинах сукупності поліпшуватися, в інших – гіршати.

В результаті відбувається взаємопогашення структурних зрушень, при якому значні, на перший погляд, зрушення в структурі сукупності зумовлюють незначну зміну індекса структурного чинника. Цим, зокрема, пояснюється такий "статистичний парадокс", коли структурні зрушення відбуваються, але величина структурного чинника залишається незмінною. Один з таких випадків ілюструють наступні дані:

Середня собівартість одиниці продукції залишалася тут незмінною для трьох кварталів і складала 3,9 грн., хоча питома вага підприємств у загальному випуску продукції постійно змінювалась. Проте ці зміни мали взаємопоглинаючий характер, про що свідчить той факт, що і середня незважена собівартість продукції складає тут теж 3,9 грн. Отже, структурний коефіцієнт К дорівнює тут одиниці, оскільки відбувався еквівалентний обмін між позитивними та негативними зрушеннями. Читач може самостійно пересвідчитися у тому, яку плутанину зумовлює тут традиційна система індексування.

Візьмемо ще один парадокс, коли індивідуальні значення якісного чинника змінюються в одному напрямі, а середня змінного складу – в іншому. Приведені нижче дані свідчать про те, що при зниженні виробітку на окремих підприємствах середній виробіток по сукупності підприємств підвищується:

Даний парадокс виник через відсутність узгодженості в зміні рівнів виробітку та структури робітників. Рівень виробітку по обох підприємствах знизився, однак, структура робітників поліпшилася: питома вага підприємства 1 з більш низьким рівнем виробітку знизилася майже в 2 рази, а підприємства 2 з більш високим рівнем виробітку збільшилася майже в 1,5 рази. Як бачимо, сам факт зміни структури робітників нічого не пояснює, якщо його не розглядати у взаємозв'язку з рівнем виробітку по підприємствах. Остання обставина дозволяє стверджувати, що в звітному періоді поєднання структури робітників з рівнем виробітку було значно сприятливішим, ніж в базисному. В цифрах цю ситуацію можна підтвердити за допомогою структурних коефіцієнтів К. У базисному періоді структурний коефіцієнт К дорівнював одиниці, оскільки чисельність робітників по підприємствах була однаковою, а середній зважений виробіток по сукупності підприємств дорівнював середньому незваженому. У звітному періоді при середньому зваженому виробітку по сукупності підприємств в розмірі 16327 грн., середній незважений виробіток складає 14050 грн., а індекс структурного коефіцієнта К дорівнює 1,162 (16327:14050), тобто поліпшення структури робітників призвело до зростання середнього виробітку по сукупності підприємств на 16,2 %. Таким чином, несприятлива ситуація, пов'язана зі зниженням індивідуального виробіткіу по підприємствах, була перекрита сприятливим структурним зрушенням, що дозволив загалом збільшити середній виробіток.

Приклади "статистичних парадоксів" можна було б продовжити, але і приведених досить для того, щоб зрозуміти механізм їх формування. Зовні вони виявляються як суперечність між динамікою індивідуальних рівнів якісного показника і його середнім рівнем. Причина виникнення "статистичних парадоксів" криється в різкій зміні структурного стану кількісного і якісного чинників, що розглядаються як єдине ціле. Відсутність узгодженості в поєднаній зміні рівнів кількісного і якісного чинників впливає на середню величину в одних випадках як додатковий ефект, в інших – як негативний чинник її зростання. Отже, "статистичні парадокси" являють собою специфічну форму взаємозв'язку явищ, що індексуються, яка за визначенням не піддається традиційній системі індексування і викликає необхідність перебудови індексних конструкцій на принципово інших засадах, про що йдеться нижче.

Попередній розділ	Зміст	Наступний розділ
Повний текст книги доступний також на компакт-диску