Версія для друку

Кримське ханство / Слов'яни

Число записів 6

Сторінка згенерована 09.07.2003 р.

[Веймарн Є.В.] Веймарн Е.В., Стржелецкий С.Ф. К вопросу о славянах в Крыму. – Вопросы истории, 1952 г., № 4, с. 94 – 99.

Слов'яни проникали до Криму з перших століть н.е. : 1. тілоспалення в Інкерманському та інших могильниках 2 ст.до н.е. – 2 ст.н.е. 2. пальчасті фібули середньодніпровського типу 6 – 7 ст. з Херсону, Артеку, Керчі, Суук-Су.

Дашкевич Я.Р. Українці в Криму : 15 – п.20 ст. – Сучасність, 1992 р., № 4, с. 96 – 104.

2 вид. Дашкевич Я.Р. Україна вчора і нині. – К. : 1993 р., с. 100 – 115.

Шифр НБУ : Ж14413 (Сучасність)

2 вид., с. 150 : "В етнодемографічному відношенні проживання велетенської кількості українського – хоча й підневільного – населення в Криму довело до того, що в 2 п.17 ст. українці стали основним населенням Криму […] Згідно з переписом населення Кримського ханства 1666 – 1667 рр. (його дані записав у своїх мемуарах турецький мандрівник Евлія Челебі) на 187 тисяч кримських татар і 20 тисяч вільних представників інших національностей припадало 920 тисяч невільників, в основному українців". [Думаю, що це перебільшення].

Мащенко С. Українці в Криму : етнодемографічні аспекти (8 – 20 ст.). – "Етнічна історія народів Європи", К., 1999 р., с.

[Рибаков Б.О.] Рыбаков Б.А. Славяне в Крыму и на Тамани. – Крымская правда, 1952 г., 31.05.

Окр. : Сф. : Крымиздат, 1952 г. – 15 с.

Шифр НБУ : ?

[Смирнов О.П.] Смирнов А.П. К вопросу о славянах в Крыму. – Вестник древней истории, 1953 г., № 3, с. 32 – 45.

Могильник Харакс : 2 п.3 – 1 ч.4 ст. з переважанням тілоспалень. Він близький до культури полів поховань (черняхівської). Тут багато поховань в амфорах, які в Україні хоча й рідко, але зустрічаються. Отже, слов'яни прийшли до Криму разом із сарматами.

[Старокадомська М.К.] Старокадомская М.К. Русское торговое население генуэзской Каффы. – "История и археология средневекового Крыма", М., и-во Архитектурное наследство СССР, 1958 г., с. 147 – 154.

Шифр НБУ : ВО702814

С. 153 : "Однобічне уявлення про 'генуезьку Кафу' як про місто, яке зобов'язане своїм торговельним розквітом буцімто тільки генуезцям, виявляється цілком неспроможним".