Версія для друку

Кримське ханство / Окремі пам'ятки архітектури

Записи даного розділу відсортовано за географічними назвами

Число записів 92

Сторінка згенерована 09.07.2003 р.

Алупка

[Тимофеєв Л.М.] Тимофеев Л.Н., Царин А.П. Алупкинский дворец-музей. – Сф. : Таврия, 1981 г. – 55 с.

Шифр НБУ : АО226846

Ашенапркич

Таманян Ю.А. Архітектура вірменського монастиря Ашенапркич в Криму. – Историко-филологический журнал, 1990 г., № 1, с. 234 – 237.

Балаклава

[Лосицький Ю.Г.] Лосицкий Ю.Г., Шамраева А.М. О дате строительства церкви 12 апостолов в Балаклаве. – Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии, 1993 г., т. 3, с. 285 – 286.

Церква збудована після приєднання Криму до Росії. Будівельний напис 1357 р. не стосується до існуючої споруди.

Шавшин В. "Пам'ятки старовини. Небезпечно для життя !" : Георгіївський монастир у Севастополі на межі зникнення. – Архітектура України, 1993 р., № 1, с. 40 – 41.

Бахчиєлі

Якобсон А.Л. Армянский монастырь 14 в. близ Белогорска в Крыму. – Историко-филологический журнал, 1964 г., № 4, с. 230 – 235.

Біля с.Богате (Бахчиєлі); це вірмено-уніатська споруда, проте в ній вірменські архітектурні риси ще не витіснені повністю європейськими.

Бахчисарай

[Бертьє-Делагард О.Л.] Бертье-Делагард А.Л. О бахчисарайском ханском дворце. – Записки Одесского общества истории и древностей, 1906 г., т. 26, с. 104 – 107.

[Боданінський У.] Боданинский У. Бахчисарайские памятники. – Записки Крымского общества естествоиспытателей и любителей природы, 1916 г., т. 6, с. 125 – 129.

Шифр НБУ : Ж5921

[Боданінський У.] Боданинский У. Бахчисарайский ханский дворец : краткий очерк. – Сф. : 1925 г.

Бойцов Д.Е. Некоторые аспекты реставрации мимбара большой ханской мечети Бахчисарайского дворца. – "Реставрація музейних пам'яток в сучасних умовах : проблеми та шляхи їх вирішення", К., 1998 р., с. 13 – 16.

Цей мімбар (кафедра), як виявлено в процесі реставрації, має дуже цінну різьбу по дереву; але поки що неясно, коли і де вона виготовлена.

Гернгросс В. Ханский дворец в Бахчисарае. – Старые годы, 1912 г., № 4, с. 3 – 32, 26 илл.

С. 4 : "Власне національного мистецтва татари не мають. Розкопки татарських скарбів, що відносяться до 13 та 14 ст., доводять, що татари вже й тоді були цілком під впливом арабського мистецтва [… Після 1475 р.] татарське мистецтво загалом і татарська архітектура зокрема почали розвиватись під сильним і майже виключним впливом стамбульського мистецтва".

[Домбровський Ф.М.] Домбровский Ф.М. Дворец крымских ханов в Бахчисарае. – Современник, 1849 г., т. 9, с. 1 – 24; т. 15, с. 157 – 172.

2 вид. : Таврические губернские ведомости, 1863 г., №№ 35 – 40.

Окр. : Сф. : 1863 г. – 76 с.

Шифр НБУ : XV.2.47 В116902 ВИ22484 (Окр.)

Опис палацу та цвинтаря, переклади написів.

[Ернст М.Л.] Эрнст Н.Л. Бахчисарайский ханский дворец и архитектор великого князя Ивана_3 фрязин Алевиз Новый. – Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии, 1928 г., т. 2, с. 39 – 54.

Шифр ДІБ : 72 / Э-812

Залізні двері палацу – імовірно, робота Алевіза; але він збудував їх для іншого палацу (в Салачику ?). Подробиці перебування Алевіза в Криму за московсько-кримським дипломатичним листуванням.

Кашпар А.О. Об открытии мавзолея в Бахчисарае. – Известия Таврической учёной архивной комиссии, 1899 г., № 29, с. 85 – 87.

В ур.Ханли-дере відкопано засипаний мавзолей-дюрбе.

[Кельсієв В.] Кельсиев В. Кладбище татарских ханов в Бахчисарае. – Нива, 1870 г., № 6, с.

Шифр НБУ : XV/C.2.22

Кондаков Н.П. О Бахчисарайском дворце и его реставрации. – Искусство и художественная промышленность, 1899 г., № 6, с.

Котов Г.А. Бахчисарайский дворец. – Зодчий, 1896 г., № 1, с.

Лопушинська Є. Срібло фонтанів Бахчісараю : нотатки архітектора-реставратора. – Наука і суспільство, 1966 р., № 12, с. 32 – 35.

Популярний виклад результатів досліджень, що проводяться з 1960 р.

[Малиновська Л.Н.] Малиновская Л.Н. К вопросу о фонтане "слёз". – "Русская культура и Восток", Сф., 1993 г., с.

Маркевич А.И. К истории ханского Бахчисарайского дворца. – Известия Таврической учёной архивной комиссии, 1895 г., № 23, с. 130 – 176.

Використано 41 справу Таврійської губернської будівельної комісії 1822 – 1829 рр. про ремонт палацу. Цілком наведено : опис палацу, складений 09.1820 р. архітектором Колодіним з пропозиціями по ремонту; виписка з подання будівельного комітету при МВС щодо палацу, з переліком споруд, які треба розібрати (22.04.1821 р.).

С. 160 : "Роботи в палаці виконувались повільно, недбало, без належного нагляду й майстрами сумнівної кваліфікації".

Маркевич А.И. [Мечеть Єшиль-джамі в Бахчисараї]. – Известия Таврической учёной архивной комиссии, 1915 г., № 52, с. 252 – 253.

[Муравйов-Апостол І.М.] Муравьёв-Апостол И.М. Описание ханского дворца в Бахчисарае. – Исторический, статистический и географический журнал, 1824 г., № 8, с. 140 – 152.

[Надеждін М.І.] Надеждин Н. Русская Альгамбра : Бахчисарай. – "Одесский альманах на 1839 г.", с. 371 – .

Пономарьова Л. Реставрація Бахчисарайського палацу. – "З історії української реставрації", К., 1996 р., с. 48 – 58, 14 іл.

Опис реставраційних робіт, які проводились з 1960 р.

[Свиньїн П.] П.С. Бахчисарайский дворец. – Отечественные записки, 1927 г., № 1, с. 3 – 27.

[Фаворський В.] Фаворский В. Ханский дворец в Бахчисарае. – Литература и искусство Крыма, 1936 г., № 1, с. 117 – 132.

Шифр НБУ : Ж13122

С. 123 : "Новий Бахчисарайський палац 1740 – 1760-х рр. є продовженням татарської національної традиції доби феодалізму, зберігає всю цінність та інтерес історичної пам'ятки кримсько-татарського ханства, покликаного своєю розкішшю вселяти масам рабську повагу й покірність до їх правителів".

Євпаторія

[Лопушинська Є.І.] Лопушинская Е.И. Мечеть Джума-Джами в Евпатории : история и реставрация. – Строительство и архитектура, 1989 г., № 7, с. 22 – 25.

[Опочинська А.І.] Опочинская А.И. Архитектурные реликты Евпатории. – Архитектура и строительство России, 1992 г., № 5, с. 16 – 19.

Пономарьова Л. Мечеть Джума-джамі в Євпаторії. – "З історії української реставрації", К., 1996 р., с. 198 – 204, 13 іл.

Історія будівництва та ремонтів. Дослідження і реставрація в 1969 – 1985 рр.

Приднев С.В. Предреставрационные исследования караимских кенас в г.Евпатории. – "Археологічні відкриття в Україні 1999 – 2000 рр.", К., 2001 р., с. 194 – 197.

Велика кенаса збудована в 1807 р., мала – в 1815 р. Проведено архівні та натурні дослідження. Встановлено, що до будівництва кенас на їх місці знаходились житлові будинки.

Толочко Л.І. Текіє дервішів у Євпаторії. – "З історії української реставрації", К., 1996 р., с. 58 – 62, 5 іл.

2 вид. : Унікальна пам'ятка кримських татар. – Пам'ятки України, 1997 р., № 1, с. 91 – 93, 5 іл.

С. 61 : "Можна висловити припущення, що текіє дервішів збудовано татарськими майстрами на рубежі 14 – 15 ст. за проектом турецького архітектора Сінана". [Мушу зауважити фахівцям, що Сінан цей творив у 2 п.16 ст.]. Опис архітектури та реставраційних робіт.

Чепурина П.Я. Евпатория – её живая летопись. – Крым, 1925 г., № 1, с. 73 – 74.

Шифр НБУ : Ж6597

Чепурина П.Я. Евпаторийская ханская мечеть. – Евпатория : 1927 г. – 8 с.

Кафа

Бочаров С.Г. Фортификационные сооружения Каффы : к.13 – 2 п.15 вв. – Причерноморье в средние века (М.), 1998 г., т. 3, с. 86 – 90.

[Крамаровський М.Г.] Крамаровский М.Г. Обрамление каффинского колодца 1331 г. мастера Михаила из Падуи. – Античная древность и средние века (Барнаул), 1992 г., т. 26, с.

Керч

[Авдеєв А.А.] Авдеев А.А. Церковь св.Иоанна Предтечи в Керчи. – "Труды 6-го археологического съезда", М., 1887 г., т. 3, с. 382 – 386.

[Брунов М.І.] Брунов Н.И. Памятник ранневизантийской архитектуры в Керчи [ц.св.Иоанна]. – Византийский временник, 1928 г., т. 25, с. 87 – 105.

Єрофалов Б. Керч : на перехресті культур. – Архітектура України, 1993 р., № 2, с. 14 – 19.

Михайлова М.Б. Основные этапы формирования Керчи в 18 – 19 вв. – Архитектурное наследство, 1976 г., т. 25, с. 50 – 56.

С. 50 : "З 1783 р. Керч розвивалася як російське місто, збудоване заново на місці спустошеного й покинутого турецько-татарським населенням мусульманського міста, яке виросло довкола фортеці".

Никитенко М.М. К проблеме датировки церкви Иоанна Предтечи в Керчи. – "Сурож, Сугдея, Солдайя в истории и культуре Руси-Украины", К., Академпериодика, 2002 г., с. 198 – 200.

Різні дослідники пропонують дати від 8 до 14 ст. Під час реставраційних робіт автор знайшов в парусах 4 амфори-голосники; оскільки хронологія амфор добре розроблема, ці зразки можна датувати к.6 – п.8 ст., тобто храм збудовано в період панування хозар.

Пономарьова Л. Реставрація церкви Іоана Предтечі в Керчі. – "З історії української реставрації", К., 1996 р., с. 62 – 68, 12 іл.

2 вид. : Перлина візантійського зодчества в Керчі. – Пам'ятки України, 1997 р., № 1, с. 86 – 90, 10 іл.

Під час досліджень 1967 – 1970 рр. виявлено in situ голосники, які датуються 8..9 ст.; таким чином, церква твердо датована 8 ст. Простежена історія її перебудов. Опис реставраційних робіт, завершених в 1980 р.

[Ридзевський] Рыдзевский Несколько слов о керченской церкви св.Иоанна Предтечи. – Инженерный журнал, 1868 г., № 3, с. 455 – 467.

[Тиханова М.О.] Tichanova-Klimenko M. Les chapiteaux de l'eglise de saint Jean de Précurseur à Kerč. – Orient et Byzance, 1931, t. 5, p.

Шифр НБУ : ?

"Купол церкви св.Іоана Предтечі в Керчі".

Кози

Маркевич А.И. Древняя церковь в д.Козах Феодосийского уезда. – Известия Таврической учёной архивной комиссии, 1902 г., № 32-33, с.

Кулечь-Мечеть

[Коллі Л.П.] Колли Л.П., Ларионов И.В. [До реставрації мечеті в с.Кулечь-Мечеть Феодосійського повіту]. – Известия Таврической учёной архивной комиссии, 1916 г., № 53, с. 219 – 221.

Лака

Якобсон А.Л. Из истории средневековой архитектуры в Крыму : церковь близ с.Лака. – Проблемы истории докапиталистических обществ, 1934 г., № 11-12, с. 97 – 110.

Шифр НБУ : Ж12828

За обстеженням 1927 р.; ц. зруйнована в 1928 р. Архітектура її пов'язана з Малою Азією, але не з Константинополем; найближчі зразки – 4 церкви у Херсонесі. Найімовірніша дата – 13 ст.

Лівадія

Чешко В.М. Хрестовоздвиженська церква при царському палаці в Лівадії : історична довідка та сучасний стан. – Праці центру пам'яткознавства, 1993 р., т. 2, с. 245 – 256.

Никита

[Бертьє-Делагард О.Л.] Бертье-Делагард А.Л. [Мечеть в с.Никита]. – Известия Таврической учёной архивной комиссии, 1913 г., № 50, с. 298 – 299.

Севастополь

[Анонім] Храм-часовня св.Георгия Победоносца на Сапун-горе. – Севастополь : 1995 г.

[Венікеєв Є.В.] Веникеев Е.В. Архитектура Севастополя. – Сф. : Таврия, 1983 г. – 208 с.

Шифр НБУ : АО233299

[Венікеєв Є.В.] Веникеев Е.В. Севастополь и его окрестности. – М. : Искусство, 1986 г. – 175 с.

Габдрахімов Л., Шамраєва А.М. Святомикільський храм-мартирій у Севастополі. – "З історії української реставрації", К., 1996 р., с. 100 – 104, 9 іл.

Збудовано в 1856 – 1871 рр. за проектом О.Авдеєва. Реставрується з к.1960-х рр.

Симферополь

[Волошинов І.] Волошинов И. Текие Ени-джами дервишей-молчальников в Симферополе. – Известия Таврической учёной архивной комиссии, 1917 г., № 54, с. 356 – 359.

[Родіонов М.] Родионов М. История о построении в г.Симферополе первого православного храма и потом Александро-Невского собора : 1783 – 1829 гг. – Сф. : 1871 г.

Старий_Крим

Кирилко В.П. К вопросу о времени строительства так называемой мечети Узбека в г.Старом Крыму. – "Проблемы истории Крыма", Сф., 1991 г., т. 2, с. 32 – 34.

Досліди М.Крамаровського та автора показали : мечеть збудована після медресе 1332 – 1333 рр. Є 3 будівельних періоди. На першому прибудова мечеті викликала істотну переробку медресе, яке в цей час запустіло. Якість будівництва низька. Час його – 2 п.15 ст. Реконструювати вигляд мечеті на той час неможливо. Невдовзі західна та східна її стіни обвалилися.

2 період – відновлення всього комплексу мечеті та медресе з високою якістю робіт. До північного фасаду прибудовано портал від зруйнованої мечеті Узбека. 2 ряди стрілчастих аркад утворюють 3 нави. Сталактитові капітелі, бази колон аркад використані повторно. Певно, про цей етап писав Евлія Челебі : в 1512 – 1513 рр. Менглі-Гірей перебудував мечеть Узбека на соборну.

3 період – ремонт к.19 – п.20 ст.

[Коллі Л.П.] Колли Л.П. О судьбе некоторых исторических зданий в Старом Крыму и Феодосии. – Известия Таврической учёной архивной комиссии, 1903 г., № 35, с. 10 – 17.

Катерининський фонтан в Старому Криму зруйновано. В Феодосії слід звернути увагу на будинок Кушникових та Катерининський палац.

Сидоренко В.А. Новый памятник средневековья в юго-восточном Крыму. – "Археологические открытия 1973 г.", М., 1974 г., с. 342 – 343.

Церква біля Старого Криму.

Судак

[Анонім] [Листування з приводу реставраційних робіт у Судацькій фортеці]. – Записки Одесского общества истории и древностей, 1898 г., т. 21, отд. 4, с. 12 – 15.

З приводу обвалу кута Консульської башти в 1897 р. та ремонту башти Я.Торсело.

[Баранов І.А.] Баранов И.А. Судакская "капелла" : датировка и атрибуция. – "Республиканская научная конференция по проблемам культуры и искусства Армении. ТД", Ереван, (5-я), 1982 г., с. 275 – 276.

[Баранов І.А.] Баранов И.А. Главные ворота средневековой Солдайи. – "Архитектурно-археологические исследования в Крыму", К., Наукова думка, 1988 г., с. 81 – 97.

Шифр НБУ : ВС26054

[Баранов І.А.] Баранов И.А. Итоги изучения фортификации средневековой Сугдеи. – "Проблеми історії та археології давнього населення України", К., Наукова думка, 1989 р., с. 14 – 15.

"Фортифікаційна система Сугдеї склалась не в генуезький період, а пройшла в своєму розвитку довгий шлях через візантійський, хозарський, генуезький та турецький етапи".

[Баранов І.А.] Баранов И.А. Периодизация оборонительных сооружений Судакской крепости. – "Северное Причерноморье и Поволжье во взаимоотношениях Востока и Запада в 12 – 16 вв.", Ростов-на-Дону, 1989 г., с. 46 – 62.

Шифр НБУ : ВА510588

Висоцький С.О. Генуезька фортеця у Судаку. – К. : Будівельник, 1968 р. – 63 с.

Шифр НБУ : АО184604; ДІБ : 72 / В-93

[Кресальний М.Й.] Кресальный Н.И. Генуэзская крепость в п.Судак. – "Консервация архитектурно-археологических памятников южных районов СССР", М., 1969 г., с. 63 – 70.

Шифр НБУ : Ж62837/4

[Лопушинська Є.І.] Лопушинская Е.И. Реставрация крепости в Судаке. – Строительство и архитектура, 1976 г., № 4, с. 27 – 30.

Хід реставрації за дослідженнями, що проводяться з 1968 р. Консульський замок. Мечеть.

[Лопушинська Є.І.] Лопушинская Е.И. Крепость в Судаке. – К. : Будівельник, 1991 г. – 102 с.

[Опочинська А.І.] Опочинская А.И. Судакская крепость. – Архитектурное наследство, 1986 г., т. 34, с. 255 – 265.

За матеріалами обмірів та зйомки 1946 р. Аналізується гіпотеза І.Баранова ("мечеть" = генуезька громадська споруда). С. 264 : "Вважаю, що судацька споруда будувалась в 13 ст. як мечеть, а генуезці могли лише її реставрувати, помістивши над міхрабом напис. Пізніше, в к.15 – 16 ст., мечеть відновлювалась турками".

Пономарьова Л. Генуезька фортеця у Судаку. – "З історії української реставрації", К., 1996 р., с. 204 – 214, 17 іл.

Описано нові факти будівельної історії, відкриті під час реставраційних робіт (зокрема, споруди догенуезького часу). Характер проведеної з 1970 р. реставрації.

Протасов Н.Д. Памятники Судака. – Крым, 1926 г., № 2, с. 95 – 105.

Шифр НБУ : Ж6597

Архітектура.

[Секиринський С.А.] Секиринский С.А., Волобуев О.В., Когонашвили К.К. Крепость в Судаке. – Сф. : Таврия, 1980 г. – 95 с.

Шифр НБУ : АО224205

Історичний нарис. Історія дослідження. Опис пам'яток.

[Секиринський С.А.] Секиринский С.А. Крепость в Судаке. – Сф. : Таврия, 1984 г. – 110 с.

Шифр ДІБ : 72 / С-289

[Томкевич В.1] Томкевич В. [Древняя церковь в Судаке]. – Известия Таврической учёной архивной комиссии, 1902 г., № 34, с. 63.

Короткий опис старої церкви біля лютеранської кірхи.

Сурб-Хач

Петросян М.В., Саргосян Т.Е. Сурб Хач. – Сф. : Амена, 1998 г. – 110 с.

Текст вірменською та російською мовами.

Сидоренко В.А. Археологические исследования памятника армянской архитектуры в Крыму – монастыря Сурб-Хач. – "Республиканская научная конференция по проблемам культуры и искусства Армении. ТД", Ереван, (4-я), 1979 г., с. 253.

Таманян Ю.А. Монастир Сурб-Хач в Криму. – Ечміадзін, 1969 р., № 7-8, с.

Феодосія

[Айбабіна О.А.] Айбабина Е.А. Оборонительные сооружения Каффы по материалам археологических раскопок. – "Архитектурно-археологические исследования в Крыму", К., Наукова думка, 1988 г., с. 67 – 81.

Шифр НБУ : ВС26054

[Айбабіна О.А.] Айбабина Е.А., Бочаров С.Г. Церковь св.Дмитрия в Феодосии. – "Пам'ятки архітектури і монументального мистецтва в світлі нових досліджень", К., 1996 р., с. 69 – 72.

Її інколи називають вірменською церквою св.Стефана, але насправді це грецька церква Дмитра, відома з 1386 р. Описано схему розписів.

[Анонім] Об остатках армянских церквей в Феодосии. – Радуга (Феодосия), 1860 г., № 11, с.

Шифр НБУ : ?

[Корхмазян Е.М.] Корхмазян Э.М. О времени постройки армянской церкви св.Стефана в Феодосии. – Вестник общественных наук АН АрмССР, 1975 г., № 2, с.

Левинсон Н.Р. Феодосия – Кафа : экскурсионный очерк. – Крым, 1929 г., № 2, с. 66 – 79.

Шифр НБУ : Ж6597

Архітектурні пам'ятки 14 – 17 ст.

[Лопушинська Є.І.] Лопушинская Е.И. Архитектура армянской церкви архангелов Гавриила и Михаила в Феодосии и её реставрация. – Вестник общественных наук АН АрмССР, 1982 г., № 9, с. 64 – 72.

[Лопушинська Є.І.] Лопушинская Е.И. Армянская церковь св.Саркиса (Сергия) в Феодосии : памятник архитектуры 15 – 16 вв. – Вестник общественных наук АН АрмССР, 1984 г., № 5, с. 58 – 63.

Лопушинська Є. Церкви Іоана Предтечі та Іоана Богослова у Феодосії. – Архітектура України, 1992 р., № 3, с. 44 – 48.

[Маркевич А.І.] А.М. К истории порчи и разрушения феодосийских башен. – Известия Таврической учёной архивной комиссии, 1913 г., № 50, с. 232 – 235.

За справою Таврійського губернського правління 1795 р.

Новицький О.П. Кафа. – Україна, 1926 р., № 4, с. 35 – 39.

Про пам'ятки архітектури.

Телегін Д.Я. Богом дана, а людьми забута. – Старожитності, 1993 р., № 15-16, с. 17.

Про сучасний стан пам'яток Феодосії.

Халпахчьян О.Х. Этапы планировки и застройки Феодосии : с древнейших времён до к.18 в. – Архитектурное наследство, 1976 г., т. 25, с. 35 – 49.

В основному за російськими планами 1771 р. – к.18 ст. (їх є понад 20).

Халпахчьян О.Х. Данные о неизвестном армянском монастыре в Кафе. – Историко-филологический журнал, 1978 г., № 2, с. 175 – 181.

Флотське

[Іванов О.1] Иванов А.В. Храм святых царей Константина и Елены в селе Флотском (бывш.Кадыкой). – Крымский музей, 1995 г., № 1, с. 106 – 109, 2 ил.

Нині на території Севастополя. Найраніший документ про неї – друкована карта Криму (Париж : 1778 р.). Однонавна безстовпна одноапсидна церква, збудована перед турецькою окупацією 1475 р. Необхідно провести дослідження і реставрацію.

Херсонес

Крощенко Л., Осадчий Є. Володимирський собор у Херсонесі – пам'ятник над колискою християнства в Україні-Русі. – Пам'ятки України, 2001 р., № 4, с. 36 – 47.

Чуфут-Кале

[Акчокракли О.] Акчокраклы О. Новое из истории Чуфут-Кале. – Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии, 1928 г., т. 2, с. 158 – 172.

Архітектурні пам'ятки.

[Герцен О.Г.] Герцен А.Г., Могаричев Ю.М. Восточная оборонительная стена Чуфут-Кале. – Бахчисарайский историко-археодогический сборник, 2001 г., т. 2, с. 276 – 319, 41 ил.

За матеріалами розкопок 1987 – 1988 рр. С. 310 : "Мур був збудований не раніше 1 п.16 ст. і за відносно недовгий час функціонування (біля 300 років) не раз піддавався серйозним переробкам".

Ялта

Тимофієнко В.І. Ялта та її історико-архітектурна спадщина. – "Українська культурна спадщина 17 – 19 ст.", К., 1993 р., с. 41 – 43.

Споруди 4 ч.19 – п.20 ст.