Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

«Пускайте нас»

Запис Лесі Українки

Діти стають так, що половина береться за руки, а друга половина так собі гуртом тримається і співає:

«Пускайте нас» – нотний запис

1. Пускайте нас,

пускайте нас

за гір погуляти.

Той гурт, що за руки побрався, одспівує:

«Пускайте нас» – нотний запис

2. Не пустимо,

не пустимо,

бо близько Дунай.

А ми мости

помостимо

за райський Дунай.

Незчеплений гурт співає:

«Пускайте нас» – нотний запис

3. А ми мости

поломимо,

сами собі

поїдемо

за райський Дунай.

[часом замість сих слів співають знов: «сами поїдем»]

Та й силоміць прориваються крізь зчеплений гурт.

Треба завважити, що в с. Колодяжному діти, так само як і дорослі, намагаються співати якомога грубшим голосом, на цілу октаву нижче, ніж записано тут і далі в піснях з Колодяжного.

Варіанти:

1) Kolberg. Pokucie, 1883, tom 1 (№ 75, s. 175; № 86, s. 181; № 34, s. 186).

2) Милорадович, с. 52 (Три варіанти).

3) Чубинский, т. 3, с. 42 (Танок «Король»; той самий – Молодощі).

4) Рубец216, № 29.

Місце запису: с. Колодяжне, коло Ковля


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 99 – 101.

Примітка К. Квітки (Народні мелодії. З голосу Лесі Українки. Записав і упорядкував Климент Квітка. – К.: 1918 р., ч. 2, с. 36 – 38): «В Колодяжному це – дитяча гра. Діти в тім селі, як і дорослі, намагаються співати якомога грубшими голосами. Леся Укр. передавала своїм співом цю особливість тільки в тих піснях, для яких вважала цю манеру характеризуючою. Так в даній пісні. Студія про цю весняну гру – Потебня, с. 127 – 151. Паралельні тексти і вказівки на паралелі в інших виданнях: Гнатюк. Гаївки, с. 19 – 23. До показаних там паралелів додам: Житецкий, с. 318; Kolberg. Pokucie, t. 1, № 86, s. 181; № 94, s. 186; Милорадович, с. 52; мелодії, записані Роздольським – Ф. Колессою і уміщені в «Гаївках» під № 120, 121, 124, 126, 127, 178 і 179 нотного додатку, не чужі колодяженській, котру можна розглядати як ритмічну еволюцію якоїсь основи, спільної для колодяженського і для галицьких варіантів; мелодії в Рубец216 і в Чубинский (т. 3, с. 42 до близького словами танка «Король», – передрукована в «Молодощах» Лисенка) не мають нічого спільного з колодяженською».