|
Пошук по сайту Розумні речі по 2 грн. в нашому магазині. Одержуйте е-видання, не відходячи від комп’ютера!
|
Народні пісні, Сі пісні переймала Леся Українка найбільше від люду свого рідного і коханого волинського краю в дитячі літа і в ранній молодості. Деякі з них Леся знала від своєї матері. Олена Пчілка з любов’ю переносила в родинне життя кращі мелодії, які находила в народі. Частина мелодій була списана мною з голосу Лесі 1899 і 1900 року в Гадячому і в Києві, а частина – 1907 і 1908 року в Балаклаві і Ялті. Деякі тексти записала Леся і її брат Михайло Косач коло 1890 року безпосередньо від волинських селянок і селян, але більшу часть Леся держала в пам’яті ввесь свій вік і продиктувала мені в кінці мая і початку червня 1913 року в Кутаїсі. Зовсім малою, либонь, п’ятилітньою дитиною запам’ятала Леся деякі весняні танкові пісні, тут уміщені, і то був несвідомий початок її чинності. За складанням свого збірника застала її остання смертельна стадія її хвороби. Вона диктувала сі тексти ще кілька днів після того, як покинула від знесилення свою останню повість «Екбаль-ганем». Отож її життєва праця, почавши з народної пісні і відбігши потім дуже далеко, скінчилася народною піснею. К. Квітка Веснянки, весняні гри і танці «Пускайте нас» На Купала Посію я рожу, поставлю сторожу Ой хто в тому лісі стукає-гукає Пісні жниварські Ой наш господар-виноград Ой паночку наш Ой заспіваймо, нехай вдома почують Утомила нас та широкая нива Таки я палю, ріжу Підожди мене, Грицю Я женчик недолугий Ви женці молодії Ой куриться доріжейка Колядки Ой рано, рано кури запіли Ой на Йордані Ой там на ropi Була вдовойка в кінець села Ой в розі, в розі, на перевозі Нова рада стала Щедрівка Щедрий вечір, добрий вечір Різдвяна гра Го-го-го, коза На колодку Ой упала колодойка з неба Ой а колодко, йа колодойко Весільні Летять галочки у три радочки Ідуть дружечки у три радочки Ой на морі та на камені Йа в неділеньку рано Славен у бога Марисин посад Летів горностав через став Січеная калинонька, січеная Йа з pyтоньки дві квітоньки Cxoвай мене, матусю Ой свату ж наш, свату Не наступай, Литво Ой доки ж ми та стоятимем Ой у саду голубець гуде Та рано-раненько, та рано-раненько Гусла гудуть, гості ідуть, вибирайся Через сінечки в вишневий сад Сванечки, сванечки, наші голубочки На добраніч, стіни, лави Ой літає чорна галочка по полю Ой літає чорная галка по полю Хміль лугами, хміль лугами Було літо, було літо та й стала зима Не стій, вербо, над водою Ой на добраніч, дівчино, на добраніч Ой сивая зозуленька всенькі сади облітала Ой на моpi глибокім Упав гребінець під стілець Ой там за лісом, за перелісом Ой тихо, тихо Дунай водойку несе Ой летіли гусойки через сад Летять галочки у три радочки Світи, місяцю, не вечорися На хрестини Ой де ж бо ти, мати божа, ой де ж ти бувала Кума кума, кума кума, кума кума частує Вишні-черешні розвиваються Пісні історичні, козацькі, рекрутські Про Нечая Про Морозенка Ой на морі на синьому два лебеді б’ються Летить ворон з чужих сторон та й летячи кряче Була Польща, була Польща, а тепер Росія Ой у полю вогонь горить Посіяли, поорали – нікому збирати Єсть на небі дві зірниці Ти, мати моя, гей! Балади Ой заїхав козак та й з Україноньки Ой оженився, та й одружився Мати сина на гвалт оженила Ой у полю, полю береза стояла У Марусі хата на помості Ой зима, зима та холодная Ой кінь ірже, води не п’є Ой устану раненько Ой у полі жито копитами збито Чи чули ви, люди, такої новини Мати сина оженила Була вдова, була вдова на Подолі На Подолі білий камінь Коло млина калина Ой поїхав Іванюша на полюваннє Ой чиє ж то поле, широкі загони? Ой учора ізвечора, ще кури не піли Ой росла я, росла, як у бору сосна Ой у Луцьку, славнім місті, капелія грає Ой там за гаєм, гаєм зелененьким Ой у полі, полі коршомка стояла Пісні ліричні і побутові Роман-зілля, роман-зілля Під гай, мати, під гай, мати, під гай зелененький Чи я вплила, чи я вбрела, чи такая доля Праду, сокочу Ой на горі пшениченька Їхав козак дорогою, зустрів дівку убогую Ой вербо, вербо кучерява Ой Василю, Василино, любая дитино Ой місяцю-місяченьку, не світи нікому Ой давно я, давно в батенька була Ой болить мені та головонька Ой сосна, сосна тонка виросла, гей! Калино-малино, чого в лузі стоїш Світи, місяцю, з вечера цілу нічку З-під темного гайка вилітає галка Чи я не хороша, чи я не вродлива Бувайте здорові, шляхи та дороги Ой зійди, зійди, зіронько вечірняя Ой гиля, гиля Ой як було хорошейко Тихо, тихо Дунай воду несе Чи я собі в лузі не калина Ой у полі курно та димно Коло млина, коло броду Ой горе, горе, а ще гірше буде Вже вечір, вечір Вчора була суботойка, а ниньки неділя Чорні гочі, пора спати Ой чом, коню, води не п’єш Дівчинойка по гриби ходила Ой казали люди, що свекруха добра Ой зоройко вечірняя Ой піду я понад лугом Ой у полі дві тополі Чорноморець, моя мати, чорноморець За горою крем’яною Та туман яром, туман яром Ой боже мій милостивий Йа встань, невістко Ой у нашій Колодяжні стала новина Ой темна нічка та не видная Піють півні, піють другі, а я в коршмі п’ю Ой Ганнусю, моя дусю Ти, калино дубовая Ой ци був ти, сивий орле Мати моя, матусенько Ой летіли журавлі Ой коли б я знала, що буду вмирати З’їздив я коника, з’їздив я другого Сивий коню, сивий Ой піду ж бо я в ліси-лісочки Вийду на поле, гляну на море Козака несуть і коня ведуть Пісні жартівні Зажурився щиголь, мисляче думає Перепеличенька повдовіла Ой п’яна я, п’яна Старий оженився, взяв молоду жінку Ой устану я в понеділок На бережку ножки мила Ой казала мені мати А в місяці сентябpi Ой мій милий голубоньку Ой мій милий вошопруде Xoдили, блудили парубки Пісні до танцю Зміст розділу повторює зміст укладеної Лесею Українкою збірки «Народні пісні до танцю». Відрізняється цей розділ лише порядком розміщення пісень. Ось як розмістив їх К.Квітка : Ой летіла зозуленька, куючи, куючи Коло гаю походжаю, в гаю не буваю Ой рикнула коровиця турського заводу Чи то, тату, тую брати, що воли-корови Ой не ходи коло води, шудратий Мартине Чиї пчоли по діброві, мої по цвіточку Ой не ходи, козаченьку, до мене Ой ти, тату, меї мами не займай Ой ти мене, вражий сину, не займай Ой іду, йду, йду (2) Колискові А-а, котів два А-а, кицю А-а, коточок Бити кицю, бити Котику сіренький Ой ходить сон коло вікон Дитячі пісні На початку розділу є така примітка К. Квітки: «Мелодії № 213 – 220 були вже надруковані в збірничку «Дитячі гри, пісні й казки. Зібрала Л. Косач. Голос записав К. Квітка». Київ, 1903 р. Згадуючи про теє видання, дозволю собі на цім місці зазначити, що в його заголовку слова «з Ковельщини, Луччини та Звягельщини» були поставлені «Обществом исследователей Волыни» без відома Л. У. і мого. Леся таких термінів не вживала і не признавала. З названого дитячого збірничка передрукували пісні М. Лисенко (Зб. нар. пісень для учнів. К., 1908 р.) і С. Титаренко (Дитяча розвага. К., 1917 p.). Останній поробив деякі зміни в поясненнях гулянок». «Савка» Гра в «залізного ключа», або у «вовка» Мелодії до казок Мелодія до приповістки «Скрипка і бубон» Далі у збірнику К. Квітки ідуть мелодії до казок під № 222 – 225, які вміщені у збірнику Лесі Українки «Дитячі гри, пісні й казки» Примітки Збірник «Народні мелодії. З голосу Лесі Українки записав і упорядкував Климент Квітка». К., 1917, становить підсумкове видання пісень з голосу Лесі Українки, які записав Климент Квітка між 1899 і 1913 pp. Збірник, виданий літографічним способом, уміщує 225 пісень, які поділені упорядником на 18 груп: веснянки, весняні гри і танки; на Купала; пісні жниварські; колядки; щедрівки; різдвяна гра; на колодку; весільні; на хрестини; пісні історичні, козацькі, рекрутські; балади; пісні ліричні і побутові; пісні жартовні; пісні до танцю; колискові; дитячі пісні; мелодії до казок. Поділ збірника на дві частини, як це зазначено на шмуцтитулі цього видання, не був передбачений упорядником при здачі збірника в літографію і не відбився на систематизації матеріалу, а вийшов стихійно, в процесі літографування, після виготовлення аркушів, на яких містилось 122 пісні. Після перерви, y 1918 p., решта 103 пісні (№ 123 – 225) були видані як друга частина [ІМФЕ, ф. 14-2, од. зб. 195, арк. 31]. В коментарях до розділу «Записи Миколи Лисенка» вже відзначалось, що значна частина пісень, які Леся Українка проспівала колись М. Лисенкові, вона повторно проспівала К. Квітці, і той вмістив їх у цьому збірнику. Темпи при піснях, як відзначає сам К. Квітка, він ставив повільніші, ніж Лисенко. Звуковисотний рівень у піснях «Подолянка», «Женчик», «Заїньку» у Квітки той же, що і в Лисенка. З цього, однак, не випливає, що Леся Українка виконувала пісню в одній і тій же тональності. Як і в інших співаків, висотний рівень залежав від її самопочуття. «Я взагалі не турбувався про точність, оскільки знав (Леся Українка сама про це засвідчувала), що селянки з Волині загалом співають на більш низькому звуковисотному рівні. За деякими даними, Лисенко при запису теж вибирав тональність на свій розсуд; до того ж при виданні шкільного збірника він міг викладати наспіви не в тих тональностях, в яких записував» [там же, арк. 23]. Майже до кожної пісні К. Квітка подав широкі паралелі з інших видань, а до окремих, наприклад, до балади про вдову та її женихів – рідних синів (див. стор 286 – 299 даного тому) цілу наукову розвідку. Хоч К. Квітка з властивою йому вимогливістю відзначав недоліки збірки – лаконічність передмови, відсутність достатніх відомостей про ступінь придатності цього матеріалу для історико-теоретичних досліджень, праця мала величезне значення як для вивчення творчої спадщини поетеси і її фольклорних зацікавлень, так і для суто наукової і практичної мети. Багато пісень із збірки було використано композиторами. Назви пропущених двох груп пісень перераховуються у примітках упорядників під тими ж номерами, що й у К. Квітки. Там же подаються і його примітки та паралелі до вказаних пісень, які він доповнив, готуючи їх перевидання. Пісні під номерами 1, 11, 35, 128, 179, 181 разом з іншими вісьма Леся Українка використала як додаток до драми-феєрії «Лісова пісня» під заголовком «Народні волинські мелодії». У кінці книги К. Квітка подав «Поправи», «Розклад мелодій по місцях» та «Додаткові показання паралелей». Всі ці нові відомості про місце запису окремих пісень враховано у нашому виданні відповідно до вказівок автора. |