|
Пошук по сайту |
Про проект Даний проект має на меті дати вичерпну інформацію про Лесю Українку. Тут ви знайдете повне зібрання її творів, листування, фотогалерею. В основу проекту покладено зібрання творів поетеси у 12 томах, видане в Києві видавництвом «Наукова думка» в 1975 – 1979 рр. Це видання не є вичерпно повним, його укладачі свідомо відкинули твори поетеси, які не вкладались у комуністичну політичну концепцію Лесі Українки як борця проти українського буржуазного націоналізму і діяча соціал-демократичного революційного руху (конкретно я маю на увазі драматичну поему «Бояриня»). Не включено також листування поетеси, видане діячами української еміграції за океаном. Впадає у вічі також повна відсутність згадок про М.С.Грушевського (чи можлива річ, щоб Леся Українка, бувши постійним автором «Літературно-наукового вісника», не зустрічалась і не листувалась з його головним редактором ?) Особливістю розглядуваного зібрання є те, що воно підготоване лютими ворогами всього українського. Цитую : Буржуазно-націоналістичні «коментатори», фальсифікуючи біографію Лесі Українки, зокрема участь її в загальноросійському революційно-демократичному русі, приписують поетесі сепаратистський, «український шлях до соціалізму», зараховують до діячів опортуністичних груп і течій на Україні, які перешкоджали створенню марксистсько-ленінської партії, їм би дуже хотілося, аби Леся Українка належала до націоналістичного угруповання і була б ворогом всього російського [Mикитась В.Л. Проти фальсифікацій спадщини Лесі Українки. – К., «Наукова думка», 1974, с. 150]. Ця спасенна настанова товариша Микитася процитована у передмові до видання (т. 1, с. 30) головою редакційної колегії товаришем Є.С.Шабліовським, котрий у такий спосіб зробив свій внесок у боротьбу з українством. Може постати запитання – і що ж їм за це було ? Як винагородило начальство своїх вірних посіпак ? Думаю, що ніяк; принаймні, кирзових чобіт їм не видали – це однозначно, а за діагоналеві галіфе і не питай ! Вказані речі становили матеріальну цінність і тому були в Совдепії дефіцитом; а от бажаючих паплюжити все українське було багато, вони дефіциту не складали. Тому я без церемоній скорочував усі ідейно-політичні коментарі цих товаришів, використовуючи тільки фактичні дані (якщо вони були правильні, бо й фактичних помилок у коментарях не бракує). Але оскільки дане видання є найбільш повним і найліпше редакційно опрацьованим, воно творить канон писань Лесі Українки. Тому при наявності різних варіантів текстів основний варіант видання фігурує під назвою «Канонічний текст». Стилі Для полегшення читання текстів вживаються такі шрифтові стилі :
Варіанти Багато творів Лесі Українки існують в різних авторських редакціях. За основу взято ті варіанти, які виражають остаточну авторську волю. Інші варіанти подаються в один із двох наступних способів : Значні різночитання подаються у вигляді окремих HTML документів. Посилання на ці документи даються тільки від документів з основними варіантами. Незначні різночитання подаються у тому ж HTML документі, що й основний варіант, а трансформація версій здійснюється за допомогою засобів XHTML. Стежки Оскільки проект складається з великої кількості документів, для навігації між ними розроблено складну систему стежок. Стежка – це двонаправлений список документів. Включаючись у стежку, кожен документ отримує посилання на попередній та наступний документи стежки, а також на перший, на останній документи і на корінь стежки – документ зі змістом стежки. Кожен документ бере участь принаймні в одній стежці – «Хронологія писань», а по мірі необхідності – і в інших стежках. Весь навігаційний блок розміщується в кінці документу, після приміток. Раджу витратити деякий час на вивчення системи стежок, щоб вільно пересуватись між документами. Автор проекту Автором проекту є Микола Жарких. Тому коли в примітках ви побачите «я думаю, що...», то цей я – Микола Жарких. Оскільки творчість Лесі Українки є нашим суспільним надбанням, я охоче розгляну будь-які пропозиції щодо поліпшення цього веб-проекту. |