Версія для друку

Драматичні твори

Айша та Мохаммед

Діалог

Садок в Мохаммедовім гаремі. Айша в малій виноградній альтанці сидить і їсть солодощі, ліниво одкинувшись на низенькому ослоні, вкритому великим килимом. Мохаммед приходить і мовчки сідає біля її ніг на край килима.

Айша

Коханий, глянь на мене!

Мохаммед мовчки переводить погляд з простору в той бік, де Айша.

Глянь на мене!

Мохаммед

Та я ж дивлюсь.

Айша

Ти дивишся й не бачиш!

Так дивляться на дерево, на камінь,

на стіну, на колоду… я не знаю,

ще там на що, але не на дружину,

не на свою кохану!

Мохаммед

Я не знаю,

чого ти хочеш, Айшо.

Айша

Ти не знаєш?!

Я хочу, щоб мене любив Мохаммед!

Мохаммед

Хіба ж я не люблю?

Айша

(не слухає)

Мене любив

і більш нікого!

Мохаммед

Нащо се бажання?

То все одно, якби ти забажала,

щоб лиш тобі самій світило сонце,

тобі самій служив вогонь. Від того

не стало ж би тобі ані ясніше,

ані тепліше, ніж тепер, як мусиш

ти те добро з усім живим створінням

нарівні поділяти, тільки іншим

було б від того в світі жити гірше.

Айша

Ти першій милій не казав такого,

Хадіджа слів таких не вислухала.

Мохаммед

(здивований)

Ти звідки знаєш?

Айша

(злорадо)

А! Так я вгадала?

Мохаммед

(опанував своє збентеження)

Ну що ж, се правда, я їй не казав

сих слів, так се тому, що…

Айша

Що любив ти

її безмірно більше, ніж мене!

Мохаммед

(провадить, не вважаючи на її вибух)

…так се тому, що й сонце перший промінь

чомусь одному завжди віддає,

найпершому, що стрінеться.

Айша

Неправда!

He перший промінь, все своє проміння

ти їй віддав, мені лишився відблиск

тьмяний, холодний…

Мохаммед

Айшо! І не сором

тобі таке казати? Я холодний

до тебе? Що ж би ти на те сказала,

якби тебе я пестив тільки так,

як першую дружину, ту Хадіджу,

що ти їй заздриш так.

Айша

Того не знаю,

але я бачу добре, що ніколи

ти не любив мене так, як її,

не любиш і тепер, та й не полюбиш, –

ніколи я її не переважу

в твоєму серці.

Мохаммед

Не годиться, Айшо,

так мертвим заздрити. Хадіджа вмерла,

і шкодити тобі нічим не може.

Айша

О, якби дав аллах, щоб не вмирала,

то, може б, я її перемогла!

Мохаммед

Я глузду в сих твоїх словах не тямлю.

Айша

Скажи по правді, де ти був сьогодні?

Мохаммед

Та що тобі? Хіба не все одно?

Айша

Ти був на кладовищі! На могилі

Хадіджиній! Я зараз те пізнала!

По очах бачу, не одуриш, ні!

Мохаммед

Навіщо б мав дурити? Так, я був там,

хіба се гріх – пошанувати пам’ять

людини, що була мені жоною?

Айша

І я твоя жона, проте не будеш

вчащати так до мене на могилу.

Мохаммед

Не спокушай аллаха. Невідомо,

хто з нас до кого прийде на могилу,

одно відомо – я від тебе старший,

і на багато літ.

Айша

Либонь, настільки,

як старшою була твоя Хадіджа

від тебе.

Мохаммед

Так, щось коло того, певне.

Айша

Ти взяв її таки зовсім старою?

Мохаммед

(похмуро)

Я вже тобі не раз про те казав,

та ти й сама незгірше знаєш.

Айша

Дивно,

чому про се не можна споминати?

Хіба не все одно тепер для неї?

Стара чи молода, бридка чи гарна

була вона, коли за тебе йшла, –

однаково ж її нема на світі.

Мохаммед

Се гріх – радіти так з чужої смерті.

Айша

Я не радію… А скажи по правді, –

вона була коли хоч трошки краща,

чи все така була, як от тоді,

коли вже я її пізнала?

Мохаммед

Айшо,

навіщо се питання?

Айша

Ну, скажи,

була вона коли така, як я?

(Нахиляється до Мохаммеда.)

Мохаммед

(глянув на Айшу)

Найкраща ти з усіх жінок на світі,

живих, і мертвих, і ненарожденних!

Айша

Ти завжди думав так?

Мохаммед

Як тільки вглядів

твою красу, одразу се збагнув.

Айша

І покохав мене?

Мохаммед

Як тільки вглядів!

Айша

А чом же ти мене тоді не взяв?

І я ж тебе одразу покохала.

Мохаммед мовчить.

Тоді жила Хадіджа!.. Ну, скажи,

чому при ній не міг ти взяти другу?

Вона була багата, – через те?

Мохаммед

В той час я вже багатший був від неї.

І ти не думай, що вона купила

мою прихильність грішми.

Айша

Ох, якби

могла я думать се!.. Але за гроші

нікого так не люблять у могилі!

Таж ти три роки жив у самотині

по смерті жінки першої, а потім,

як тільки взяв мене, взяв десять інших…

Як і за віщо можна так любити

стару, негарну, навіть мертву жінку?

і зневажати гарну, молоду,

кохану і закохану, живую?

Мохаммед

Не рвися, люба, і не рви мене.

Є таємниці в бога, їх збагнути

не важмося.

Айша

Скажи! Я хочу знать!

Мохаммед

Якби я сам те знав!..

(Подумавши.)

От ти сказала:

«Стару, негарну…» І в моїх очах

вона ні гарною, ні молодою

ніколи не здавалась. Не скажу я,

що я не бачив і не завважав

того нічого: я злічив всі зморшки

у неї на обличчі… Літ її

мені й сусіди не дали б забути…

але в ній щось було… щось вічне, Айшо…

Мені здається, що воно живе,

і дивиться на мене крізь могилу,

і голосом таємним промовля,

і всі мої слова та й думку чує…

Айша

А теє «вічне» є в мені, коханий?..

Є чи нема? Скажи!

Мохаммед мовчить.

Що ж ти мовчиш?

Мохаммед мовчки встає і йде з альтанки геть. Айша падає додолу на килим і ридає в безсилій лютості.

Ялта, 22.04.1907


Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 4, с. 100 – 106.

Вперше надруковано в журналі «Дзвін», 1913, № 1, стор. 6 – 8.

В архіві зберігається чистовий автограф (ІЛІШ, ф. 2, № 772) з датою: «Ялта, 22.04.1907» та виготовлений К. Квіткою список з підписом Лесі Українки без дати (ІЛІШ, ф. 2, № 16).

Автограф та список майже ідентичні. Між першодруком і автографом є деякі відмінності. У першодруку, мабуть, нри наборі механічно пропущено кілька рядків. Відсутній у першодруку й підзаголовок («Діалог»).

Зважаючи на пропуски та інші відмінності першодруку, не пов’язані з творчою роботою, а також на відсутність відомостей про читання та правку Лесею Українкою коректури, подаємо текст за автографом.

Діалог «Айша та Мохаммед» під назвою «Магомет і Айша» був поставлений на честь великої поетеси М. Старицькою у Києві (див. лист Лесі Українки до матері від 14.03.1913 р. та в кн.: «Леся Українка. Документи і матеріали. 1871 – 1970», К., Наукова думка, 1971, документи № 190, 191).

Мохаммед (570 – 632 рр.) – пророк, засновник ісламу. Факти про його сім’ю такі : в 595 р. він оженився зі вдовицею Хадіджею (555 – 619 рр.), старшої від нього на 15 (не на 25) років. Вона була єдиною його дружиною до самої смерті. Невдовзі після цього він оженився з Савадою, а в 623 р. він оженився з дочкою свого сподвижника Абу Бакра Айшою (613 – 678 рр.), які на той час було 9 чи 10 років. Айша молодша від Мохаммеда на 43 роки, тому питання, чому він не взяв її одразу по смерті Хадіджі, стояти не повиннно. Висновок : хронологічні зміщення потрібні Лесі Українці для художньої достовірності.


Стежки

Драматичні твори

Перший твір | Попередній твір | Перелік | Наступний твір | Останній твір

Всі твори

Перший твір | Попередній твір | Перелік | Наступний твір | Останній твір

Всі писання

Перше писання | Попереднє | Перелік | Наступне | Останнє писання