«В неділю рано зілля копала…»
Леся Українка
Михайло Дончук – старий господар в с. Тертівці на Буковині.
Його жінка.
Гриць – його годованець.
Настя Кривинюківна – дівчина-сусідка.
Мавра – стара циганка.
Тетяна Туркиня – дівчина з другого села.
Іваниха Дубиха – мати її.
Андронаті – старий циган.
1
В лісі. Повітка Маври скраю. «Біла стежка».
Батько й мати йдуть з полонини, розмовляють про Гриця. Здибають – лежить під смерекою. Докора. Настя (ідил.). Перша зустріч на білій стежці. Тетяна ховається, як він відходить, а приходить Мавра, Тетяна вертає – розмовляє з Маврою. Знов Гриць (перебиває прихід Дубихи). Дівчата з Грицем – Гриць гордовитий, дівчата «закидають сіті», але дарма. Парубки «сторонські» – Гриць розвідується, хто така Тетяна. Знов Тетяна («Не прийду!»). Настя («Поцілуй!»).
1
1) Настя і Гриць, його родичі, їх відносини.
2) Туркиня і Гриць, перша зустріч, циганка Мавра.
3) Друга зустріч Гриця і Тетяни («Прийдеш?» – «Не прий-ду-у-у!»).
4) Третя зустріч з Туркинею («Мені ліпше, як тебе не бачу»).
Сценка з Настею («Поцілуй». – Так іде, не оглядаючись) .
2
5) У Маври (про зілля і зраду).
6) Перед хатою Дубихи (як спогад хіба).
7) Розмова з Андронаті (про двох дівчат).
8) Літня зустріч з Туркинею («Любиш?» – «Люблю!»).
9) Четверта зустріч (Гриць признається, що «підкинений» і ніби через те нерішучий в сватанні. Гриць: «Прийдеш?» Туркиня: «Я прийду»).
10) Ворожба на Купала. Настя йде на прощу.
3
11) Настя вертається з прощі. Рішуча розмова з Грицем. Щоб сватав.
12) Настя просить старого цигана поговорити з Туркинею, щоб покинула Гриця.
13) Мавра Грицеві ворожить («Не люби двох»).
14) Коротка зустріч Гриця і Туркині. (Потім надходить мати. Туркиня співає).
15) Старий циган сповіщає Туркиню про Грицеве весілля.
4
16) Сцена Туркині з матір’ю.
17) Сцена Туркині з Маврою. (Мавра: «Я його заверну». Туркиня: «Щоб ти не сміла!»).
18) «Хто винен?» Лихо винне – його треба убити.
19) Туркиня з матір’ю («Піду долі пошукати»).
20) Настя приходить до Маври – Гриця струєно – спить.
21) Мавра плаче над сином.
22) Дубиха жде дочки в Грицевій хаті при мертвому. Туркиня приходить божевільна.
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1977 р., т. 6, с. 389 – 391.
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в десяти томах, т. 6. К., «Дніпро», 1964, стор. 226 – 227.
Назва умовна. Це нездійснений план задуманого драматургічного твору на тему повісті О. Кобилянської «В неділю рано зілля копала…».
В останні роки життя Леся Українка мала намір інсценізувати повість О. Кобилянської «В неділю рано зілля копала…». До цього її спонукала авторка повісті в листі від 22.12.1908 p.:
«Просьба слідуюча: чи хтось біленький не міг би се оповідання переробити на сцену? Будь то на драму, будь то на оперу?.. Оповідання обробляє знану пісню «Не ходи, Грицю, на вечорниці…», однак цілком-цілком інакше, як обробив се М. Старицький, і далеко обширніше та, по правді кажучи між нами, «тонше». Хтось хтів би страх поставити се оповідання з своїми циганами, як їх виводить там, на сцену, із чудовою «чорнобривою», котру б могла відіграти хіба така артистка, як добродійка Заньковецька… На сцену міг би поставити її хтось біленький… або І. Франко… Поки що ділиться сею гадкою хтось лише з дорогим хтосічком, маючи перед його сценічним талантом велике поважання».
Лист О. Кобилянської до Лесі Українки від 13.04.1912 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 1040) свідчить про те, що поетеса погодилася на пропозицію авторки повісті, радилася з нею і навіть ділилася напрямом переробки. О. Кобилянська погодилася на переробки, роз’яснила окремі сцени. Проте здійснити задум Лесі Українці не пощастило. В листі від 21.03.1913 р. вона писала до О. Кобилянської з Єгипту: «…Тут, коли матиму силу, займуся чиїмсь «У неділю рано…» (я його взяла з собою, але не писала, поки була розклеєна, боялася спартачити)».
Автограф недатований (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 864).
Датується орієнтовно березнем – квітнем 1913 р.
Подається за автографом.