«Не дорікати слово я дала…»

Леся Українка

Не дорікати слово я дала,

І в відповідь на тяжку постанову

Ти дав колючу гілочку тернову,

Без жаху я в вінок її вплела.

Рясніше став колючий мій вінок…

Дарма, я знала се! Тоді ще, як приймала

Від тебе зброю, що сріблом сіяла,

Я в серце прийняла безжалісний клинок.

Тепер мені не жаль ні мук, ні крові,

Готова я приймать і рани, і терни

За марні мрії, за святії сни

Пречистого братерства і любові.

2.02.1897

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 242.

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопубліковані твори, стор. 8.

Автограф – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 728.

Датується за автографом.

Подається за автографом.