Пісні з кладовища

Леся Українка

Я на старім кладовищі лежала,

тиша могильна круг мене співала,

тиша могильна співала:

«Засни! Щастя – то сни!»

Спати? Ох, спить у колисці дитина,

спить у могилі померла людина,

хто ж непомерлий в могилі лежить,

той хіба спить?..

* * *

На кладовищі ми про щастя говорили,

і падали слова, і душу крили,

мов палим цвітом, щирії слова…

І смутно колихалася трава,

здавалось, мов усі старі могили

ховають те, що ми про щастя говорили.

30.04.1905

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 318.

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопубліковані твори, стор. 49.

Автограф – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 834.

Датується за автографом.

Подається за автографом.