«Якби оті проміння золоті…»

Леся Українка

Якби оті проміння золоті

у струни чарами якими обернути,

я б з них зробила золотую арфу, –

в ній все було б ясне – і струни, й гуки,

і кожна пісня, що на інших струнах

бринить, мов голос вітряної ночі,

бриніла б на моїй злотистій арфі

тим співом, що лунає тільки в снах

дітей щасливих. Туга б відкотилась

від гуків тих геть-геть удалину,

мов білі тумани, пройняті сонцем,

що здалека леліють, наче злото,

не хмарою, а мрією здаються.

І жалі всі, в гармонію з’єднавшись,

озвались би, мов хори в емпіреях…

14.09.1900

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 192.

Вперше надруковано в ЛНВ, 1901, т. 15, кн. 9.

Автограф – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 700.

Датується за автографом.