Листопад

Софія Малильо

Сумний, суворий, сірий листопад.

А листя – тільки у багнюці, долі.

І пеленою – мла на видноколі,

і мов не сплять, а вмерли ліс і сад.

І безнадійно щезли вже немов

знайомі нам сприятливі світила,

немов могутня, нездоланна сила

повергла в Хаос Матір-Землю знов.

Ще шлях зимі перепиня тепло

і прав своїх вступити їй не хоче,

але над днями владарюють ночі,

хоч сонце десь на весну курс взяло.

А поки що – осінній сум квилить.

І буде ще немало смутку взимку.

Землиця теж жадає супочинку.

Нехай поспить!

28/XI-1990.