Версія для друку

Микола Болкун Вiршi

Присвячується У. С.

Розбрелися дороги за обрій,

Потонули в зелених хлібах.

Кусень хліба у вузлику торби

І обвітрений плащ на плечах.

На обличчі цілунки, мов квіти…

А кругом – шелестять пшениці…

Як тебе – ти мій край – не любити

У солодкому гуркоті цім!


Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ