Версія для друку

Жарких М.І. Храми Поділля

Місто Кам'янець-Подільський

3 населених пункти, 37 храмів.

Місто Кам'янець-Подільський

За адмін.поділом 16 ст. Кам'янецький повіт 16 ст.

За адмін.поділом 19 ст. Кам'янецький повіт 19 ст.

За адмін.поділом 20 ст. Кам'янець-Подільський район

Коментар : широко відомий план Кам'янця гравера К.Томашевича датовано 1673 р. згідно висновків Я.Р.Дашкевича (Зображення Кам'янця-Подільського 70-х рр.17 – 18 ст. як історико-топографічне джерело. – "Проблеми історичної географії України", К., 1991 р., с. 43 – 54).

Схема розпланування міста (Пламеницька О.А. Християнські святині Кам'янця на Поділлі. – К. : Техніка, 2001 р., с. 65).

Вказана книга О.Пламеницької є надзвичайно цінним і докладним дослідженням храмів Кам'янця-Подільського; я раджу всім, хто серйозно цікавиться темою, ознайомитись з нею. В цьому документі я не переповідаю цю книгу, а використовую тільки інформацію довідкового характеру.

Література

Каплиця св.Михаїла

Храм засновано: 1575 р.

Коментар: Каплиця св.Михаїла збудована в 1575 р. всередині Денної башти Старого замку кам'янецьким старостою М.Бжеським [Сіцінський Є. Оборонні замки західного Поділля 14 – 17 ст. – К. : 1928 р., с. 19]. За іншими відомостями, у 1578 р. кам'янецький біскуп Мартін Бялобржевський відновив замковий костел архангела Михаїла, – зберігалась кам'яна плита з написом про це [ІЦ2, с. 135].

Кляштор візиток

Храм засновано: 1816 р.

Храм зник: 1866 р.

Коментар: Кляштор візиток засновано в 1819 р. З 1842 р. він розташовувався на Польських Фільварках. Закрито його в 1866 р. [ПИК, с. 548; СКУ, с. 71]. Візитки прибули у 1830 р.; спочатку вони наймали кам'яницю Городницького, з 1844 р. розмістились на Польських Фільварках. Кляштор діяв у 1850 р. Каплицю закрито у 1854 р., кляштор скасовано у 1866 р. [ZDR, s. 47, 48].

Кляштор домініканок

Храм засновано: 1615 р.

Коментар: Кляштор домініканок заснований Єлизаветою Ціпловською в 1615 р. Первісно він знаходився біля Руською брами. там було збудовано дерев'яний костел св.Катерини Сієнської. Нові споруди будувалися біля Вітряної брами, але вони не були повністю закінчені й освячені; в 1672 р. турки перетворили їх в бастіон. Відновлено кляштор в 1699 р. З 1712 р. він перенесений на нове місце (біля Старого бульвару). Костел св.Михаїла збудовано на цьому місці в 1713 – 1721 рр., келії – в 1710 – 1712 рр.; вони згоріли на початку 1750-х рр., нові споруди на їх місці збудовано в 1750-х рр. В 1734 р. черницям належали садиби на центральній площі міста та в долині Смотрича [КЛКП, с. 243, 259]. Кляштор закрито в 1866 р. В 1906 р. костел перетворили на православну церкву, при цьому з фасаду зняли три скульптури [ПГА, т. 4, с. 149; СКУ, с. 66 – 67]. Кляштор діяв у 1850 р. [ZDR, s. 47].

Доминиканок монастыря Михайловский костел с кельями, 1750-е годы (пер. Музейный, 10). Костел и кельи выстроены на месте костела (1713—1721 гг.) и келий (1710-1712 гг.), сгоревших в начале 1750-х годов. Ремонты проводились в 1825, 1856 гг., к концу XIX в. гонтовая кровля заменена железной. В 1906 г. костел переделан в церковь, с фронтона главного фасада снята скульптура.

Костел каменный, оштукатуренный, в барочном стиле, однонефный, с прямоугольным пресбитерием с запада. Сообщается через ризницы с кельями. В настоящее время железобетонными плитами разделен на два яруса. Перекрытия сводчатые, крыша двускатная, кровля железная. Главный, восточный, фасад украшен спаренными пилястрами композитного ордера, завершен фронтоном с двумя симметричными волютами. Боковые фасады расчленены пилястрами, на южном устроены окна с полуциркульной перемычкой. Кельи каменные, оштукатуренные, двухэтажные. Представляют собой два корпуса, соединенные под прямым углом и примыкающие к костелу. С запада укреплены контрфорсами. Планировка коридорная с односторонним расположением помещений. Перекрытия на первом этаже сводчатые, на втором — плоские. Крыша четырехскатная, кровля железная. Частично сохранился декор восточного фасада северного корпуса (пилястры с волютами, растительный орнамент) и западного корпуса (белокаменные наличники и сандрики). Памятник характеризует монастырский комплекс XVIII в. в стиле барокко. [ПГА, т. 4, с. 149 – 150]

Кельи монастыря доминиканок. Западный фасад. [ПГА, т. 4, с. 149]

Кляштор домініканців

Храм засновано: 1401 р.

Коментар: Цілком фантастичним, як зазначає дослідник, є переказ про заснування кляштору Яцеком Одровонжем (в 1230..1240-х рр.) [ІЦ2, с. 124].

В листі папи Іоанна 22 до іменованого ним київського католицького єпископа Генріха (18.02.1321 р.) згадується, що цей Генріх був проповідником ордену домініканців у "Подільську Кам'янецької дієцезії" [Боротьба південно-західної Русі та України проти експансії Ватікану та унії. – К. : 1988 р., с. 32]. На жаль, укладачі цитованого збірника документів подали текст тільки в українському перекладі, тому тяжко сказати, яке місто малося на увазі. Якщо це таки Кам'янець-Подільський, то Генріх був хіба тільки номінальним проповідником – так само, як і єпископом. Це видно з наступного документу цього ж папи (1.03.1331 р.), яким він дозволяє заснувати кляштор домініканців у Жмигроді (нині Жмигруд Новий на р.Вислока, 120 км на схід від Кракова), пояснюючи, що "біля нього на відстані дванадцяти і більше миль [=85 км] немає жодного храму чи монастиря" [там же, с. 34]. Це місто лежить на кордоні Польщи з українською Галичиною, на території, яка більше 300 років числилася католицькою державою. Якщо там нема католицьких храмів, то тим більше їх не могло бути на території, підвладній Золотій Орді.

С.Окольський стверджував, що кляштор заснував кн. Юрій Коріатович в 1370 р. Це його власний здогад, що не має документального підтвердження [Молчановский Н.В. Очерк известий о Подольской земле до 1434 г. – К. : 1885 г., с. 205]..

Кляштор згалано у булі папи Григорія 11 від 28.01.1378 р. [ІЦ2, с. 126]. Наступна безсумнівна згадка про нього датована 30.03.1401 р., коли кн.Свитригайло дав кляштору с.Зубрівку на Смотричі. Після втечі Свитригайла з Поділля король Ягайло підтвердив це надання 15.09.1402 р. [ІЦ2, с. 128].

Його дерев'яні будівлі згоріли в 1420 р. Існуючий костел св.Миколи споруджено в кінці 15 – на початку 16 ст. Одна з каплиць прибудована в 1596 р. У 1596 р. кляштор увійшов до новоствореної Руської провінції ордену [ІЦ2, с. 112]. В 1618 р. на кошти кам'янецького каштеляна Войцеха Гумецького збудована каплиця Ісуса Христа. В 1628 р. на кошти Павла Домецького збудовано каплицю св.Домініка. За турків (1672 – 1699 рр.) перетворений на мечеть кам'янецьких пашів. Від цього часу лишилась гарно різьблена проповідницька кафедра, зроблена з двох мармурових блоків. Відремонтовано і перебудовано кляштор в 1737 – 1755 рр. на кошти Михайла Потоцького. В люстрації 22.03.1734 р. згадано будинок оо.домініканців, що знаходився в кварталі посередині центральної площі міста [КЛКП, с. 244]. Кляштор закрито в 1842 р., костел перетворено у парафіяльний [ІЦ3, с. 231; ZDR, s. 5].

В костелі була ікона Одигітрії, відома з 1420 р.

Келії з трапезною примикають до костолу з півдня. В камені вони збудовані в 1596 р., будівництво продовжено після 1616 р. Фронтон був увінчаний трьома скульптурами (вони не збереглися). Другий поверх надбудовано в 1737 – 1755 рр., при цьому окремі споруди об'єднано в один корпус.

Дзівниця перебудована в 1737 – 1755 рр. [ПГА, т. 4, с. 150; СКУ, с. 64 – 66].

Кляштор домініканців. Вигляд з північного сходу (архів М.І.Жарких, негатека, № 870-34. 29.07.1995 р.).

Ще 15 000 фотографій архітектури України тут.

Доминиканский (Николаевский) костел с кельями, конец XV — начало XVI вв. Современный облик памятника сложился вследствие реконструкций, имеющих место на протяжении XVI—XVIII вв. Примыкающие к среднему нефу часовни пристроены в 1596, 1618 и 1628 гг. В 1737—1755 гг. проведена крупная реконструкция комплекса под руководством архит. Я. де Витте: перестроена колокольня в стиле барокко, надстроен второй ярус келий, объединивший три отдельные одноэтажные здания, изменен интерьер. Трехнефный с тремя часовнями и башней по оси главного фасада. Средний неф переходит на востоке в удлиненный трехгранно замкнутый пресбитерий, перекрытый полуциркульными сводами с распалубками. Три нефа перекрыты крестовыми сводами на подпружных арках. Особой художественной выразительностью отличаются две купольные часовни — северная и южная, декорированные в куполах стукковой лепкой в стиле ренессанса. Барабан северной часовни расчленен трехчетвертными колонками на консолях. Часовни Освещены высокими, круглыми в основании фонарями, способствующими перспективному раскрытию высотного пространства. Фасад южной часовни расчленен на половине высоты резным ренессансным фризом с розетками, прорезан люнетой.

В интерьере средний неф пространственно объединен с боковыми высокими арками, не имеет в современном состоянии естественного освещения (между перекрытиями сохранились круглые окна в белокаменном обрамлении). Его декор в виде рокайлевой лепки, каннелированных пилястр, картушей сделан в середине XVIII в. Арочные входы в часовни оформлены порталами в виде двухколонных глухих портиков коринфского ордера с «разорванным» треугольным фронтоном, выдержанными, как и весь интерьер, в стиле позднего барокко. Многоярусная колокольня на западном фасаде построена в стиле барокко, имеет трехъярусное членение фасадов. Нижняя часть оформлена дорическим ордером, средняя — ионическим, верхняя — композитным. В ансамбль барочного декора входят также антаблемент с карнизами большого выноса, сегментные сандрики, «разорванный» треугольный фронтон (над порталом), балюстрада з вазами, венчающая верхний ярус, и скульптура. Кельи (с трапезной) примыкают к южному фасаду костела, образуя совместно с ним внутренний двор. Первоначальные каменные одноэтажные здания для размещения монастыря построены в 1596 г. Строительство было продолжено после 1616 г. В 1737—1755 г. проводится крупная реконструкция с достройкой второго этажа. После ликвидации монастыря неоднократно менялась планировка келий.

Здание двухэтажное, П-образной конфигурации в плане (объем трапезной примыкает с востока), планировка коридорная с односторонним размещением служб. Перекрытия — крестовые и полуциркульные с распалубками своды. Восточный и южный фасады, выходящие во внутренний двор, имеют арочную галерею по первому этажу. Главный вход в здание размещен на западном фасаде (со стороны улицы), выделен пилястрами с лепным гербом в тимпане треугольного фронтона. Три скульптурные статуи, венчающие фронтон, не сохранились. В настоящее время проводится реставрация памятника.

Ансамбль сооружений доминиканского монастыря отражает важные периоды а истории украинской архитектуры и градостроительства, является памятником художественной культуры ренессанса и барокко. [ПГА, т. 4, с. 149 – 150]

Кляштор єзуїтів

Храм засновано: 1606 р.

Храм зник: 1833 р.

Коментар: Кляштор єзуїтів засновано в 1606 р. або в 1611 р. [Симашкевич М. Римское католичество и его иерархия в Подолии, с. 50, 147-9, 372]. Він знаходився поблизу кафедрального костелу. Школа в цьому кляшторі заснована в 1610 р. [Сецинский Е.И. Город Каменец-Подольский. – К. : 1895 г., с. 184] За турків костел і кляштор перетворено на стайні, потім костел та інші споруди розібрано для будівництва Турецького моста. В 1717 р. костел діяв у примішенні кляштору. Пізніше розпочалося будівництво нового великого костелу, припинене в 1773 р. у зв'язку зі скасуванням ордену.

Бурса та конвікт єзуїтів згадані в люстрації 22.03.1734 р. Окрім них, єзуїтам належали дві садиби та "бровар" в долині на правому березі Смотрича [Крикун М.Г. Люстрація Кам'янця-Подільського 1734 р. – Український археографічний щорічник, 1993 р., т. 2, с. 241, 255, 257]. В 1833 р. на місці костелу збудовано чоловічу гімназії. Єзуїтський конвікт використовувався як один з флігелів гімназії. [СКУ, с. 68 – 69].

Кляштор кармелітів

Храм засновано: 1623 р.

Коментар: Кляштор кармелітів засновано 1623 р. Катериною Цеклинською. Первісно знаходився у верхній частині нинішнього Старого бульвару. Турки розібрали споруди кляштору і збудували на їх місці передмостне укріплення. У квітні 1673 р. вже було відомо, що турки побудували "бастіон один за Босяками [=кляштором босих кармелітів] на давньому шанці, другий у Босяків, третій на старому біскупському дворі, четвертий на порожньому жіночому кляшторі [=домініканок], п'ятий коло св.Петра […]" [Сіцінський Є. Оборонні замки західного Поділля 14 – 17 ст. – К. : 1928 р., с. 12].

Після 1699 р. кляштор відновлено на новому місці, збудовано дерев'яний костел.

Новий кам'яний костел збудовано архітектором Ріппе в 1717 – 1750 рр. люстрації 22.03.1734 р. згадано два будинки оо.кармелітів на центральній площі міста та "бровар" в долині Смотрича [КЛКП, с. 239, 243, 258]. В 1867 р. кляштор закрито, костел перетворено в православний кафедральний собор Казанської божої матері. Він освячений в 1878 р. Зруйнований більшовиками в 1930-х рр. [Брайчевський М.Ю. Кам'янець-Подільський – місто-музей. – УІЖ, 1967 р., № 2, с. 108] Служби кляштору, збудовані 1756 р., збереглися. [ПА, с. 95; СКУ, с. 31 – 37, 69 – 70]. Кляштор діяв у 1850 р., закритий у 1866 р. [ZDR, s. 47].

Кафедральний собор у Кам'янці-Подільському. Фото п.20 ст. [Нестуля О. Доля церковної старовини в Україні. – К. : 1995 р., т. 1, с. 58].

Кам'янець-Подільський райвиконком в червні 1932 р. повідомляв секретаріат ВУЦВК, що з Казанського собору районного центру «невідомими злочинцями кілька разів була вчинена крадіжка церковних речей. Багато майна покрадено. Двері розламано. Вікна вибито. З внутрішнього боку все поламано. З зовнішнього боку невідомими злочинцями зірвано на даху частину бляхи яку вкрадено» [Нестуля О. Доля церковної старовини в Україні. – К. : 1995 р., т. 2, с. 139].

Кляштор тринітарів

Храм засновано: 1699 р.

Коментар: Кляштор тринітарів засновано в 1699 р. Польські комісари, приймаючи місто від турків, віддали тринітарам мечеть, збудовану біля Польської брами. Вона була пошкоджена повінню, тому монахи влаштувались на горі перед Турецьким мостом. Цей будинок згаданий в люстрації 22.03.1734 р.; окрім нього, оо.тринітарам належали склепи на вул.Довгій та в долині Смотрича [КЛКП, с. 254, 248, 259. Склеп в термінах цієї люстрації – дуже маленьке житлове чи господарське приміщення].

Дерев'яний костел діяв вже в 1712 р. Кам'яний костел св.Трійці збудовано в 1750 – 1765 рр., освячено в 1780 р. До північно-східного кута його примикає дзвіниця з трьох пілонів. В 1842 р. кляштор закрито, костел перетворено на парафіяльний [ПГА, т. 4, с. 190 – 191; СКУ, с. 70 – 71; ZDR, s. 5]. Розписи костелу виконував Й.Прехтль [Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в 16 – 18 ст. – К. : 1983 р., с. 156].

Вірменський бастіон та костел тринітарів. Вигляд від замку (архів М.І.Жарких, негатека, № 909-26. 13.08.1996 р.).

Ще 15 000 фотографій архітектури України тут.

Тринитарийский (троицкий) костел и колокольня, 1750—1765 гг. (Старобульварный спуск). Входили в комплекс построек тринитарийского монастыря. Построен в стиле барокко, каменный, однонефный, перекрыт полуциркульными сводами с распалубками. Главный фасад расчленен пилястрами тосканского ордера, завершен фронтоном, декорированным скульптурой и вазами. С фасадом костела органично связана двухмаршевая лестница перед входом, огражденная глушим парапетом со скульптурой, и дугообразной конфигурации стена с двухпилонными воротами, также декорированными скульптурой. Барочное убранство интерьера в виде спаренных пилястр, раскреповок антаблемента дополнялось темперной росписью, вы полненной в середине XVIII в. худож. И. Прагтлем.

Колокольня расположена в северо-восточном углу монастырской территории. Каменная, состоит их трех пилонов на высоком цоколе, объединенных лучковыми арками. Реставрирован в 1977—1984 гг. Выразительная пространственная композиция памятника, высокая техника скульптурных композиций ставит его в ряд характерных произведений эпохи позднего барокко. [ПГА, т. 4, с. 190 – 191]

Костел тринітарів. Вигляд з північного сходу (архів М.І.Жарких, негатека, № 599-01. 21.08.1989 р.).

Ще 15 000 фотографій архітектури України тут.

Кляштор францисканців

Храм засновано: 1400 р.

Коментар: В 1345 р. в списку монастирів та місій "руської кустоди" ордену францисканців згадано Кам'янець-Подільський [Боротьба південно-західної Русі та України проти експансії Ватікану та унії. – К. : 1988 р., с. 36]. З коментаря до цього документу видно, що укладання цього списку пов'язане з утворенням францисканського вікаріату (місіонерського округу на некатолицьких землях, де нема католицької ієрархії). Можна здогадуватись, що цей список був скоріше проектом організації мережі місій (всього в списку 8 українських міст та 4 молдавських), ніж звітом про фактичне утворення цих місій.

С.Окольський стверджував, що кляштор заснував кн. Юрій Коріатович в 1370 р. Це його власний здогад, що не має документального підтвердження [Молчановский Н.В. Очерк известий о Подольской земле до 1434 г. – К. : 1885 г., с. 205].

17.08.1400 р. Свитригайло підтвердив надання кляштору францисканців. Після втечі Свитригайла з Поділля король Ягайло 6.08.1404 р. підтвердив надання десятини з Голоскова на користь кляштору францисканців [ІЦ2, с. 128; Akta grodzkie i ziemskie, t. 10, № 31, 34].

За іншою версією цих подій, яку я вважаю більш певною, в документі 1615 р. є згадка, що король Владислав [Ягайло] і великий князь Болеслав alias Свитригайло підтвердили надання угідь на користь кляштору та його право на десятину з с.Голоскова. Оригінал цього акту невідомий. Дата у згадці відсутня [Молчановский Н.В. Очерк известий о Подольской земле до 1434 г. – К. : 1885 г., с. 269]. З огляду на великокнязівський титул Свитригайла, це надання могло статись під час гостини Ягайла в Литві в кінці 1430 – на початку 1431 рр., бо після того аж до смерті Ягайла вони ворогували і не зустрічались.

Взагалі автентичність цього надання є сумнівною (зокрема, безсумнівно автентичним актом Казимира 4 в 1460 р. десятина з багатьох сіл навколо Кам'янця, в тому числі й Голоскова, передана кам'янецькм біскупам [Сецинский Е.И. Город Каменец-Подольский. – К. : 1895 г., с. 161]. Як таке могло бути, якщо раніше ця десятина була віддана францисканцям ?)

Дерев'яні будівлі кляштору знищені пожежею в 1616 р. В 1781 р. польський король Станіслав-Август вирішив збудувани на місці кляштору укріплення. Для цього кляштор в 1787 р. було переведено до м.Городка (райцентру Хмельницької обл.), але укріплення не були збудовані. В 1799 р. перетворений на резиденцію подільських православних єпископів.

Дерев'яний костел діви Марії збудовано після 1420 р. Він згорів 1616 р. Існуюча споруда будувалась в 1617 – 1672 рр. Це готичний однонефний костел з двома бічними каплицями. В 1692 [?] – 1717 рр. неф костелу подовжено на захід майже удвічі [мабуть, це будівництво розпочалось таки після передачі міста Речі Посполитій в 1699 р.]. В 1753 – 1781 рр. до апсиди прибудовано триярусну дзвіницю, орієнтацію костелу змінено. На початку 19 ст. перетворений на церкву Успіння. В 1835 р. перебудовано інтер'єр, влаштовано дерев'яний купол. Реставрація 1959 – 1964 рр.

В 1734 р. оо.францисканцям належала садиба на вул.Довгій [КЛКП, с. 249].

Служби кляштору та корпус келій (з 1799 р. – будинок єпископа) збудовані в 1753 – 1781 рр., перебудовані в 1833 р. [ПГА, т. 4, с. 192 – 193; СКУ, с. 26 – 28, 67 – 68].

Францисканский костел, начало XVII—XIX вв., и дом архиерея (пер. Музейный, 8). Входили в ансамбль сооружений францисканского монастыря, основанного в XIV в.

Францисканский костел, 1617—1672 гг. Первоначально построен в готическом стиле как однонефный с трехгранной алтарной частью, образующей восточный фасад сооружения, и двумя часовнями по боковым фасадам. Распор стрельчатых крестовых сводов погашался 8 контрфорсами. В период 1692—1717 гг. неф удлинен пристройкой к западному фасаду почти равновеликого с ним объема, возможно, с башней над притвором. В 1753—1781 гг. к апсиде пристроена трехъярусная колокольня в стиле барокко, в связи с чем изменена первоначальная ориентация алтаря. Колокольня образовала главный фасад костела с парадным входом, а в интерьере — нартекс с эмпорой. В 1835 г. переделаны интерьер сооружения, завершения нефа и колокольни по проекту архит. С. Учты. В настоящее время колокольня двухъярусная. В 1959—1964 гг. реставрирован. Памятник сочетает характерные для архитектуры Подолья XVII в. готико-ренессансные черты с барочными принципами трактовки фасадов, продиктованные градостроительными задачами. (с. 192-193)

Костел францисканців. Головний фасад. Вигляд з південного сходу (архів М.І.Жарких, негатека, № 869-22. 29.07.1995 р.).

Ще 15 000 фотографій архітектури України тут.

Архиерея дом, 1753 г. До 1799 г. являлся кельями монастыря. Примыкает к северному фасаду францисканского костела. Реконструирован в 1833 г. по проекту архит. С. Учты. В конце XVIII в. на втором этаже устроена маленькая теплая церковь.

Прямоугольный в плане, двухэтажный. Широкие стены древнего объема каменные, оштукатуренные, с облицовкой отдельных участков кирпичом, поздний объем — второй этаж над северной частью — сложен из гипсовых блоков (XX в.) В некоторых помещениях сохранились полуциркульные своды. Западный фасад обогащен 6-колонным портиком тосканского ордера на высоком цоколе, пристроенным в середине XIX в. в стиле классицизма. [ПГА, т. 4, с. 192 – 193]

Келії на північ від костелу францисканців. Вигляд з південного сходу (архів М.І.Жарких, негатека, № 869-20. 29.07.1995 р.).

Ще 15 000 фотографій архітектури України тут.

Кляштор св.Яна

Храм засновано: 1702 р.

Коментар: Кляштор св.Яна побіжно згадано в 1702 р. [ІМСХм] – я думаю, так помилково названо один з відомих кляшторів.

Костел св.Катерини

Храм засновано: 1493 р.

Храм зник: 1816 р.

Коментар: Костел св.Катерини – давня споруда на південний захід від кафедрального костелу. Він збудований за часів біскупа Матфія (1471 – 1493 рр.) [ІЦ2, с. 131]. Дах костелу згорів під час артилерійського обстрілу міста турками 15.08.1672 р. [Сецинский Е.И. Город Каменец-Подольский. – К. : 1895 г., с. 34] За турків був зруйнований і в 18 ст. не відбудовувався. В 1816 р. руїни розібрано. [СКУ, с. 71; ]. В довіднику [ПИК, с. 547] помилково названий церквою 18 ст. – виходить, якась споруда існує ? Чи не помилка ?

Костел св.Лазаря

Храм засновано: 17 ст.

Храм зник: 1734 р.

Коментар: Костел св.Лазаря та шпиталь св.Лазаря існували в 17 ст. між кафедральним костелом та церквою Трійці [СКУ, с. 72] В люстрації 22.03.1734 р. згадано "дворик, що належить до св.Лазаря" на вулиці Татарській [КЛКП, с. 234].

Костел св.Петра і Павла

Храм засновано: 1450 р.

Коментар: Костел кафедральний св.Петра і Павла збудовано в 16 – 18 ст. С.Окольський стверджував, що костел заснував кн. Юрій Коріатович в 1370 р. Це його власний здогад, що не має документального підтвердження [Молчановский Н.В. Очерк известий о Подольской земле до 1434 г. – К. : 1885 г., с. 205].

Перший достовірно відомий католицький єпископ Кам'янця Олександр помер в 1411 р. Десь в цей час і був заснований кафедральний храм. Безсумнівно він існував в 1450 р., коли єпископ Павло дав надання його канонікам [там же, с. 342, 345]. Первісно був дерев'яний. До заслуг біскупа Матфія (1471 – 1493 рр.) відносять і відбудову цього костелу [ІЦ2, с. 131].

Як гадав Й.Ролле, існуюча кам'яна споруда збудована біскупом Яном Бучацьким (1502 – 1517 рр.). Вівтар його був орієнтований на захід для того, щоб розвернути головний вхід на схід, в бік центральної площі міста. В 16 ст. споруджено каплицю перед західним фасадом (основу мінарету); в 1547 – 1563 рр. біскуп Леонард Слончевський прибудував каплицю біля південного фасаду. Після пожежі 1616 р. костел відновлено перед 1621 р. Ренесансна каплиця з півночі прибудована в 1 чверті 17 ст., південна каплиця – в 1627 – 1640 рр. Готичний вівтар та ризниця з півночі збудовані в 1646 – 1648 рр. біскупом Михайлом Дзялинським. Під час цієї перебудови вівтар було перенесено в східну частину костелу. За турків костел був перетворений на мечеть, після відновлення польської влади в місті ремонтувався (1699 р.). В середині 18 ст. за біскупа Миколи Дембовського опоряджений бароковим декором. Прямокутна ризниця на південь від вівтаря збудована в 1760 – 1795 рр., південна псевдоготична паперть – в 1842 – 1855 рр. Після пожежі 1862 р. гонтовий дах замінено залізним.

Центральний неф костелу звужується на захід, як в Успенській церкві в с.Зимне біля Володимира. Тому, можливо, в основі костелу лежить якась давніша споруда (православна церква ?).

В 18 ст. художник Йосиф Прехтль виконав розписи костелу та образи св.Трійці й св.Яна Непомука [Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в 16 – 18 ст. – К. : 1983 р., с. 156]. Перший з них в 1854 р. передано у костел м-ка Жванчик.

Дзвіниця споруджена в 1646 – 1648 рр., в середині 18 ст. зроблено бароковий декор. Після пожежі 1862 р. гонтовий дах замінено залізним.

Тріумфальна брама споруджена в 1781 р. з нагоди приїзду до міста короля Станіслава-Августа, реставрувалась в 1947 – 1948, 1982 рр.

Будинок семінарії спорудено в 1756 р.; після 1945 р., розтесано вікна, частково зрубано пілястри.

Мінарет споруджено за часів турецького панування. В 1756 р. він був увінчаний триметровою скульптурою Богородиці, виготовленою в Гданську, яка була додатково укріплена в 1783 р. Після удару блискавки в 1820 р. мінарет відремонтовано в 1823 р. [ПГА, т. 4, с. 172 – 174; СКУ, с. 72 – 75].

Башта на броді і кафедральний костел. Вигляд з південного заходу (архів М.І.Жарких, негатека, № 603-17. 21.08.1989 р.).

Ще 15 000 фотографій архітектури України тут.

Петропавловского кафедрального костела ансамбль, XVI—XVIII вв. Ансамбль включает Петропавловский кафедральный костел, колокольню, триумфальные ворота и турецкий минарет.

В ансамбле удачно соединились черты архитектурных стилей (ренессанс, барокко, неоготика) Имеет большое историко-культурное значение.

Петропавловский кафедральный костел, начало XVI—XVIII вв. В XVI в. перед западным фасадом появляется квадратная в плане часовня (впоследствии послужила основанием для турецкого минарета). В 1547—1563 гг. пристроена часовня к южному фасаду. После пожара 1616 г. был отремонтирован к 1621 г. В первой четверти XVII в. к северному фасаду пристраивают квадратную в плане часовню в ренессансном стиле, в 1627—1640 гг. — часовню с южной стороны костела, в 1646—1648 гг. с восточной стороны — удлиненный пресбитерий в готическом стиле с ризницей с северной стороны. После 1672 г. (в период турецкого владычества) с западной стороны костела возводится минарет. В 1699 г. костел ремонтируют, в середине XVIII в« возможно по проекту Я. де Витте, отделывают снаружи и внутри в барочном стиле. В 1760—1795 гг. к южному фасаду пресбитерия пристраивают прямоугольную в плане ризницу, к северному — двухэтажное здание. В 1842—1855 гг. к часовне у южного фасада с юга пристраивают каменную паперть в псевдоготическом стиле. В 1853—1860 гг. итальянский худож. Д. Сампини расписывает темперой стены южной часовни. В росписях стен и сводов костела в 1853—1854 гг. принимал участие львовский худож. М. Яблонский. В это время в костеле настилают полы из теребовльского песчаника, в пресбитерий — из каррарского мрамора, в окнах пресбитерия устанавливают витражи богемского стекла. В 1862 г. сгоревшую гонтовую кровлю заменяют железной.

Костел трехнефный, базиликальный. Стены из тесаного камня-ракушечника на известковом растворе, оштукатурены. Древняя часть главного нефа квадратная в плане, по форме и размерам плана напоминает древнюю часть каменец-подольского костела доминиканского мужского монастыря. В отличие от него, столбы, разделяющие нефы в кафедральном костеле, имеют вид пилонов, образующих суженные к западу стороны главного нефа. По этому признаку сближается с планом Успенской церкви в Зимно (1465—1475 гг.). В связи с этим предполагается, что в основе кафедрального костела остатки древнерусского сооружения. Крыша двускатная с заломом, крытая железом по деревянным стропилам, с люкарнами и сигнатуркой. Перекрытия сводчатые. С 1930 г. в костеле размещается Каменец-Подольский исторический музей-заповедник. С 1978 г. используется как зал органной музыки.

Кафедральний костел. Південна стіна. Вигляд з південного сходу (архів М.І.Жарких, негатека, № 869-34. 29.07.1995 р.).

Ще 15 000 фотографій архітектури України тут.

Колокольня, 1646—1648 гг. Расположена с северо-восточной стороны на расстоянии нескольких метров от Петропавловского кафедрального костела. Первоначально каменная, трехъярусная, перекрытая высокой четырехскатной шатровой крышей с люкарнами, с четырьмя пирамидальными башенками на углах, с высокими световыми проемами в верхнем ярусе. В середине XVIII в. фасады колокольни декорируют в барочном стиле, особенно третий ярус: появляются угловые лопатки, пилястры с капителями композитного ордера, переделываются световые проемы (теперь их по два — прямоугольный с «ушастым» наличником и круглый проем над ним), фланкирующие их пилястры и полукруглый сандрик напоминают арку. Карнизы сложены из белокаменных профилированных блоков. Работами по переделке колокольни, возможно, руководил Я. де Витте. В конце XIX в. (после 1862 г.) гонтовая кровля на крыше колокольни заменена железной. Каменная, четырехъярусная, квадратная в плане, оштукатуренная. Первый ярус перекрыт полуциркульными сводами, остальные перекрытия — плоские по балкам. Крыша четырехскатная по деревянным стропилам, кровля — железная.

Дзвіниця кафедрального костелу. Вигляд з півдня (архів М.І.Жарких, негатека, № 598-11. 21.08.1989 р.).

Ще 15 000 фотографій архітектури України тут.

Триумфальные ворота, 1781 г. Ведут на территорию ансамбля кафедрального Петропавловского костела. В плане ворота — почти квадратное сооружение, проезд которого перекрыт полуциркульным сводом с белокаменной облицовкой. В стене проезда симметрично с двух сторон устроены ниши. Фасады декорированы пилястрами стилизованного ионического ордера, завершены раскрепованным антаблементом. Большую роль в художественной выразительности памятника играет скульптура, решенная в характерных для позднего барокко формах.

В 1947—1948 гг. проводились первоочередные ремонтно-реставрационные работы. С 1982 г. ведутся реставрационные работы.

Памятник отличается высоким уровнем исполнения архитектурного и скульптурного декора и является ярким произведением в стиле барокко.

Брама кафедрального костелу. Вигляд зі сходу (архів М.І.Жарких, негатека, № 870-16. 29.07.1995 р.).

Ще 15 000 фотографій архітектури України тут.

Турецкий минарет, последняя четверть XVII в. Построен турками над часовней XVI в. после завоевания в 1672 г. города и приспособления кафедрального Петропавловского костела под мечеть, перед его западным фасадом. Стены квадратной в плане часовни сложены из дикого камня и оштукатурены снаружи. При использовании часовни под основание минарета ее внутреннее пространство было забучено, а сверху уложены каменные плиты. На се-верном и западном фасадах часовни сохранился каменный фриз из триглифов и метопов (в виде чередующихся розеток и рустов) со следами окраски XVII в. в красный цвет и каменный карниз. Часовня имела круглые оконные проемы с откосами и перемычками из желобчатого кирпича.

Стены круглого в плане минарета со щелевидными световыми проемами и венчающего его балкона сложены из хорошо обработанных блоков камня-ракушечника. На высоте 25 м минарет крепится металлическим стержнем к западной стене костела. Внутри минарета устроена ведущая на балкон каменная винтовая лестница (136 ступеней). Столб минарета с кирпичным покрытием типа сомкнутого свода завершен каменной чашей с резьбой, на которой на постаменте шарнирным креплением установлена скульптура высотой около 3 м. Полая скульптура из колокольной меди установлена на минарете в 1756 г. в память изгнания турок. Основательно укреплена в 1784 г. В 1820 г. вследствие удара молнии в пьедестал статуя значительно отклонилась к востоку, а возникший пожар повредил внутри минарет. Работы по укреплению статуи и ремонту лестницы минарета велись под руководством архит. С. Учты и закончились к 1823 г.

В 1960-е годы на памятнике проведены ремонтно-восстановительные работы. Минарет — единственный сохранившийся в городе памятник турецкого зодчества, типичный образец мусульманской архитектуры. Часовня в основании минарета имеет элементы ренессансного декора. Металлическая скульптура выполнена в стиле барокко. [ПГА, т. 4, с. 172 – 174]

Мінарет і дах кафедрального костелу (архів М.І.Жарких, негатека, № 914-31. 13.08.1996 р.).

Ще 15 000 фотографій архітектури України тут.

Костел св.Станіслава

Храм засновано: 1471..1493 р.

Храм зник: 1672 р.

Коментар: Костел св.Станіслава в Старому замку, біля входу з боку міста. Він збудований за часів біскупа Матфія (1471 – 1493 рр.) [ІЦ2, с. 131]. За іншими даними, заснований в кінці 16 ст. Яном Потоцьким. В 1672 р. перетворено на мечеть [СКУ, с. 71 – 72]. Костел давно вже не існує, принаймні описи замку з кінця 19 ст. про нього не згадують.

Костел св.Хреста

Храм засновано: 1471..1493 р.

Храм зник: ?

Коментар: Костел св.Хреста в замку збудований за часів біскупа Матфія (1471 – 1493 рр.) [ІЦ2, с. 131]. Щодо цих замкових костелів, збудованих Матфієм, – я припускаю плутанину.

Монастир св.Трійці

Храм засновано: 1722 р.

Коментар: Монастир св.Трійці засновано в 1722 р. єпископом Афанасієм Шептицьким як василіянський. Школа при монастирі відкрита в 1759 р. В листопаді 1795 р. його перетворили на православний монастир.

Церква св.Трійці – триконхова споруда 16 ст., зруйнована більшовиками в 1930-х рр. [Брайчевський М.Ю. Кам'янець-Подільський – місто-музей. – УІЖ, 1967 р., № 2, с. 108] Знаходилась біля Нового моста. Вперше згадана в 1582 р. В 16 – 17 ст. – соборна, при ній резидували намісники львівських православних єпископів [Чи не перша згадка про такого намісника міститься в королівській номінації з 1516 р. (Грушевський М.С. Історія України-Руси. – К. : 1994 р., т. 6, с. 476; Архив ЮЗР, ч. 1, т. 10, № 5)]. Братство відоме з 1603 р. На плані 1673 р. показана як мечеть Мустафи-паші. З 1722 р. – монастирська [СКУ, с. 28 – 31].

Отець Бучковський, "промотор братства св.Трійці", згаданий в люстрації 22.03.1734 р. В цьому ж документі згадана кам'яниця оо.василіян на вул.Зарванській [КЛКП, с. 234, 240].

Дзвіниця надбудована (або збудована заново ?) в 1749 р. в 1854 р. збільшена центральна баня, зроблено залізний дах замість гонтового. В 1859 р. розтесано вікна, до вівтаря прибудовано з півночі ризницю, з півдня – паламарню [Сіцінський Ю. Вплив візантійсько-атенської архітектури на будівництво мурованих церков на Поділлю. – Записки наукового товариства ім.Шевченка, 1925 р., т. 138-140, с. 48].

На південь від церкви знаходяться келії. Їх північний двоповерховий корпус споруджено в 1745 – 1747 рр., прибудова з півдня – 1837 – 1838 рр. В 1858 р. вони з'єднані з церквою. [ПГА, т. 4, с. 191; СКУ, с. 28 – 31].

Вінницький облвиконком у 1933 р. вирішив присосувати церкву для антирелігійного музею [Нестуля О. Доля церковної старовини в Україні. – К. : 1995 р., т. 2, с. 167].

Троицкого монастыря кельи, 1745—1747, 1837—1838 гг. Первоначальный корпус келий (северный объем существующего сооружения) — прямоугольное в плане двухэтажное каменное неоштукатуренное здание с коридорной планировкой, с односторонним расположением помещений, В 1837—1838 гг. к южному фасаду под прямым углом пристроено каменное двухэтажное здание под железной крышей с жилыми помещениями на втором этаже и теплой церковью на первом этаже. Одновременно по проекту архит. С. Учты северный объем был внутри перестроен, стены оштукатурены, гонтовая кровля заменена железной. В 1858 г. кельи были соединены с церковью.

Здание каменное, двухэтажное с подвалом, Г-образное в плане, оштукатуренное. Перекрытия в северном объеме на обоих этажах в коридорах и восточной части сводчатые, в западной части — плоские, в южном объеме — плоские. Подвалы каменные со сводчатыми перекрытиями. Планировка этажей коридорная с двусторонним расположением помещений. Крыша четырехскатная по наклонным бревенчатым стропилам, кровля шиферная. [ПГА, т. 4, с. 191]

Кельи Троицкого монастыря. Южный фасад. [ПГА, т. 4, с. 191]

Церква Воскресіння

Храм засновано: 1452 р.

Храм зник: 1780 р.

Коментар: церква Воскресіння на Руських фільварках заснована в 1452 р. кам'янецьким старостою Федором Бучацьким. Вона існувала під час турецького панування. В 1730 р. збудована нова дерев'яна церква. В 1758 р. мала один верх посередині й бабинець прибудований в 1751 р. Два братства при ній затверджені в 1745, 1752 р. Існувала десь до 1780 р. [СКУ, с. 96 – 97]. Церква існувала до 1783 р. [Петров М.Б. Історична топографія передмість м.Кам'янця-Подільського у 18 ст. – "Подільська старовина", Вн., 1993 р., с. 165].

Монастир Воскресіння на Руських фільварках відкрито буцімто розкопками [Сецинский Е.И. Город Каменец-Подольский. – К. : 1895 г., с. 131; ІМСХм]. В спеціальній археологічній літературі якихось докладних звісток про ці розкопки я не знайшов.

Церква Всіх святих

Храм засновано: 1821 р.

Коментар: Церква Всіх святих на цвинтарі біля Польських фільварків. Кам'яна одноверха споруда 1821 – 1826 рр. Кам'яна дзвіниця над брамою збудована в 1884 р. [СКУ, с. 55 – 56].

Церква Знесіння

Храм засновано: 1664 р.

Храм зник: 1672 р.

Коментар: Церква Знесіння згадана в документі 1664 р. В 1672 р. зруйнована і більше не відновлювалась. Знаходилась у західному кінці Вірменського ринку. [СКУ, с. 20 – 21].

Церква Казанської ікони божої матері

Храм засновано: 1878 р.

Храм зник: 1930 р.

Коментар: в костелі кармелітів; СКУ, с. 31 – 37

Церква Покрови

Храм засновано: 1494 р.

Храм зник: 1672 р.

Коментар: Церква Покрови в замку. 20.03.1672 р. король Михайло Вишневецький дав Михайлу Маскевичу привілей збудувати кам'яну церкву св.Покрови замість дерев'яної, що була заснована років 300 тому князями Олександром та Георгієм Коріатовичами. Ці князі у ній поховані. В 1672 р. церква була розібрана, але нової збудувати не встигли через захоплення міста турками. [СКУ, с. 13 – 17].

З опису 1494 р. випливає, що церква стояла по правий бік від проїзду, що йшов через територію замку від Пільної брами (оберненої в бік пізнішого Нового замку) до Міської брами, що вела на міст [Сіцінський Є. Оборонні замки західного Поділля 14 – 17 ст. – К. : 1928 р., с. 8].

Щодо місця поховання князів Коріатовичів в джерелах нема одностайності : М.Стрийковський твердить, що кн. Юрій Коріатович, якого отруїли молдавани, похований у Вальюшівському монастирі в Молдавії; католицький автор середини 17 ст. Симон Окольський твердив, що Юрій та Олександр поховані в домініканському кляшторі у Смотричі (нема сумніву, що він засновував своє твердження на грамоті Олександра на користь цього клаштору) [Молчановский Н.В. Очерк известий о Подольской земле до 1434 г. – К. : 1885 г., с. 203]. З цього можна зробити висновок, що на той час, коли з'явилася цікавість до питання про місце поховання Коріатовичів (в 2 половині 16 ст.), достовірної інформації вже не було.

Церква Покрови

Храм засновано: 1783 р.

Коментар: Церква Покрови на Руських фільварках збудована в 1783 – 1785 рр. Ця дерев'яна одноверха споруда існувала до 1860-х рр. Нова кам'яна церква збудована в 1845 – 1861 рр. вище старого місця. Споруда в стилі класицизму. [ПГА, т. 4, с. 176; СКУ, с. 98 – 101].

Покровская церковь, 1845—1861 гг. Строительством руководили архитекторы А. Островский и Н. Кулаковский. Каменная, бесстолпная, с прямоугольной алтарной частью и пристроенной с запада колокольней, оштукатуренная, построена по типовому проекту в эклектическом стиле. Центральная часть перекрыта куполом, на углах устроены декоративные главки. Главный вход с западной стороны через крыльцо и колокольню, перекрытую шатровой крышей. На северном и западном фасадах устроены крыльца на столбах, перекрыты двускатной крышей с фронтоном. Фасады декорированы прорезными ленточными рустами в штукатурке и филенчатыми нишками. Окна с полуциркульными перемычками украшены сандриками. Венчающий карниз и карнизы на фронтонах крылец — с модульонами. Кровля железная. В интерьере открыт фрагмент стенописи начала XX в. (около 1900—1910 гг.). Памятник — пример решения культового сооружения по типовому проекту в эклектическом стиле. [ПГА, т. 4, с. 176]

Покровская церковь. Вид с юго-востока. [ПГА, т. 4, с. 176]

Церква Різдва Христова

Храм засновано: 1593 р.

Храм зник: 1795 р.

Коментар: Церква Різдва Христа згадана в 1593 р. На плані 1673 р. показана в каньйоні Смотрича, на правому березі річки. В 1739 р. – дерев'яна триверха. В 1759 р. значиться одноверхою, дуже ветхою. В 1795 р. її вже не було [СКУ, с. 23 – 24].

В 1734 р. люстратори записали будинок о.Плошинського і поруч з ним – "школу руську",що знаходились в долині Смотрича нижче за течією від школи св.Спаса [КЛКП, с. 258].

Церква св.Георгія

Храм засновано: 1740 р.

Коментар: Церква св.Георгія на Польських фільварках згадується з 1740 р. В 1758 р. – міцна дерев'яна триверха споруда з дзвіницею над притвором. Три братства при ній затверджені в 1746..1752 рр. Нова кам'яна церква збудована в 1851 – 1861 рр. Архітектор І.Аксельруд. Це п'ятиверха споруда псевдоросійського стилю, збудована разом з дзвіницею. [ПГА, т. 4, с. 138; СКУ, с. 83 – 89].

Георгиевская церковь, 1851—1861 гг., и колокольня, 1863 г. Строительство велось под руководством архит. И. Аксельруда. Построена в соответствии с образцовыми проектами, рекомендованными для повсеместного использования, и представляющими собой стилизаторское подражание древнерусской архитектуре. Каменная, квадратная в плане, четырехстолпная с одной полукруглой апсидой и тремя притворами (северный, южный и западный). Четыре столба при помощи арок несут высокий световой восьмигранный барабан с куполом. Угловые членения кубического объема увенчаны снаружи восьмигранными шатровыми верхами, создающими характерный пятиглавый силуэт сооружения. Фасады оформлены в псевдорусском стиле с применением щипцовых завершений, кокошников, полуколонок с перспективными арками на профилированных импостах. Высокие шатровые крыши декорированы люкарнами.

Георгіївська церква на Польських фільварках. Вигляд зі сходу (архів М.І.Жарких, негатека, № 601-34. 21.08.1989 р.).

Ще 15 000 фотографій архітектури України тут.

Надвратная колокольня расположена на запад от церкви. Ее место в ансамбле и композиция — два восьмерика на четверике — продиктованы традициями украинского зодчества. Оформление фасадов сделано в соответствии с архитектурным декором церкви. Памятник характерен для русско-византийского направления в архитектуре XIX в. [ПГА, т. 4, с. 138]

Церква св.Іоана Предтечі

Храм засновано: 1593 р.

Храм зник: 1930 р.

Коментар: Церква св.Іоанна Предтечі – триконхова споруда 15 – 16 ст. Згадана 1593 р. Будівничі її – пани Ластовецькі. В 1672 р. влаштовано мечеть великого візиря. В 18 ст. при ній було три братства. З 1781 по 1878 р. була соборною.

В 18 ст. мала двосхилий дах і вежу з заходу. В 1826 р. вежа надбудована на 7 аршин (5 м), на ній зроблена восьмигранна баня, до вівтаря прибудовано з півдня ризницю, з півночі – паламарню. В 1846 – 1848 рр. дах на церкві було понижено, замість гонтового зроблено залізний; над вівтарем збудована дерев'яна баня. В 1890 – 1895 рр. розтесано вікна у конхах [Сіцінський Ю. Вплив візантійсько-атенської архітектури на будівництво мурованих церков на Поділлю. – Записки наукового товариства ім.Шевченка, 1925 р., т. 138-140, с. 50].

Були старі ікони Іоанна Предтечі та св.Миколи (остання – на полотні). Всередині були надгробні плити з датами 1609, 1612, 1761, 1765, 1794 рр. [СКУ, с. 37 – 50].

Вінницький облвиконком у 1933 р. вирішив розмістити у церкві експозицію педагогічного музею [Нестуля О. Доля церковної старовини в Україні. – К. : 1995 р., т. 2, с. 167].

Зруйнована більшовиками в 1930-х рр. [Брайчевський М.Ю. Кам'янець-Подільський – місто-музей. – УІЖ, 1967 р., № 2, с. 108].

Церква св.Миколи

Храм засновано: 1672 р.

Храм зник: 1804 р.

Коментар: Церква св.Миколи позначена на плані 1673 р. на південному сході міста. В 1700 р. – дерев'яна споруда з садибою, будинками та халупами. Братство затверджене в 1736 р. Скасована в 1795 р., біля неї влаштована Миколаївська батарея. В 1804 р. розібрана для будівництва ризниці та огорожі церкви Іоанна Предтечі. [СКУ, с. 21 – 23].

Церква св.Михаїла

Храм засновано: 1593 р.

Храм зник: 1751 р.

Коментар: Церква св.Михаїла згадана в 1593 р. На плані 1673 р. показана в північній частині міста, посеред Руського ринку. В 1700 р. мала кам'яну огорожу. Скасована в 1751..1758 рр. [СКУ, с. 18 – 19].

Церква св.Олександра Невського

Храм засновано: 1891 р.

Коментар: Церква св.Олександра Невського на Новому плані. Закладена в 1891 р., освячена в 1897 р. Споруда візантійського стилю з одним головним куполом та 4 бічними півкуполами. Довжина 18 саж. (38.3 м), висота 18 саж. (38.3 м). Іконостас 2-ярусний [СКУ, с. 59 – 60].

Церква св.Онуфрія

Храм засновано: 1593 р.

Храм зник: 1672 р.

Коментар: Церква св.Онуфрія згадана в 1593 р. На плані 1673 р. показана в каньйоні Смотрича на лівому березі річки проти церкви Спаса. В 18 ст. вже не існувала. [СКУ, с. 25 – 26].

Церква св.Параскеви П'ятниці

Храм засновано: 15 ст.

Храм зник: 16 ст.

Коментар: Церква св.П'ятниці існувала десь в 15 – кінці 16 ст. десь поблизу церкви Іоанна Предтечі. В кінці 16 ст. її вже не було [СКУ, с. 17 – 18].

Церква св.Петра і Павла

Храм засновано: 1591 р.

Коментар: Церква св.Петра і Павла – триконхова, в кінці 18 ст. укріплена контрфорсами. В 1834 р. прибудували дзвіницю і розширили церкву на захід. При цьому нібито знайдено напис на одвірку з датою побудови – 1580 р. Ця дата міцно закірпилась в літературі. Над бабинцем раніше була башта. У церкві є фрагменти фресок 16 ст. Згадана в документах 1591, 1593 рр. В 1672 – 1699 рр. була передана католикам. Три братства затверджені в 1736, 1737, 1754 рр. В 1874 р. влаштовано чотирьохярусний іконостас, дерев'яну підлогу, хори. В 1894 р. над центром надбудовано глухий верх, до дзвіниці з півночі прибудована ризниця [Сіцінський Ю. Вплив візантійсько-атенської архітектури на будівництво мурованих церков на Поділлю. – Записки наукового товариства ім.Шевченка, 1925 р., т. 138-140, с. 51]. Зовнішній ремонт 1894 р. [ПГА, т. 4, с. 171 – 172; СКУ, с. 51 – 53].

Петропавловская церковь, 1580 г. В конце XVIII в. стены укреплены контрфорсами. В 1834 г. к западному фасаду пристроена колокольня в стиле классицизма.

Каменная, трехчастная, трехконховая. Имела башню над бабинцем. Прямоугольный в плане неф с двумя полукруглыми конхами завершен на востоке полукруглой апсидой. Перекрытия нефа и притвора — полуциркульные своды с распалубками, вершины которых сходятся в шелыгах. В интерьере сохранились фрагменты фресок XVI в.

Памятник относится к малочисленной группе трехконховых храмов, отражающих важный период в развитии украинской архитектуры и творческие связи с Молдавией. [ПГА, т. 4, с. 171 – 172]

Петропавлівська церква. Вигляд з північного заходу (архів М.І.Жарких, негатека, № 915-06. 13.08.1996 р.).

Ще 15 000 фотографій архітектури України тут.

Церква св.Спаса

Храм засновано: 1593 р.

Храм зник: 1756 р.

Коментар: Церква Спасо-Преображення згадана в 1593 р. На плані 1673 р. показана в каньйоні Смотрича на правому березі річки біля нинішнього Нового моста. Зникла в 1756..1795 рр. [СКУ, с. 24 – 25]. В 1734 р. при ній була школа [КЛКП, с. 257]. Церква діяла до 1738 р., у 1745 р. її майно передане до церкви св.Трійці [Петров М.Б. Історична топографія передмість м.Кам'янця-Подільського у 18 ст. – "Подільська старовина", Вн., 1993 р., с. 164, з покликом на роботу : Сіцінський Є. Нариси з історичної топографії міста Кам'янця-Подільського та його околиць. – Кам'янець-Подільський : 1930 р. Але такої публікації я не знаю; хіба що якийсь неопублікований рукопис].

Церква Успіння

Храм засновано: 1672 р.

Храм зник: 1700 р.

Коментар: Церква Успіння позначена на плані 1673 р. між Кушнірською баштою ца церквою св.Петра і Павла. В 1700 р. церкви вже не було, на її місці стояв шпиталь. [СКУ, с. 20].

Вид на вірменську частину міста від замку. Зліва – велика за розмірами дзвіниця Миколаївського вірменського собору; справа – менша дзвіниця Благовіщенської вірменської церкви (архів М.І.Жарких, негатека, № 912-23. 13.08.1996 р.).

Ще 15 000 фотографій архітектури України тут.

Церква вірменська Благовіщення

Храм засновано: 1384..1388 рр.

Коментар: М.Доронович висловив припущення, що цю церкву заснував Синан Котлубей в 1398 р. як церкву св.Миколи. Після закінчення великого собору в 1495 р. вона була перейменована на Благовіщенську, а в 1811 р. – знову на Микільську [Доронович М. Армяне в Подолии и первая церковь их в городе Каменце, ныне градская церковь православная во имя святителя Николая. – ТПЕИСК, 1879 г., т. 2, с. 161 – 296]. Ю.Сіцінський вважав цю комбінацію безпідставною [СКУ, с. 53 – 55], але вона повторена в сучасному довіднику [ПГА, т. 4, с. 169].

Згідно архітектурно-археологічних даних, церква збудована в 13 ст. на місці давнішої церкви 11 – 12 ст. Це маленька однонефна споруда. В документах вона згадується з 17 ст. В 1672 р. під час облоги міста турками була пошкоджена, відбудована в 1700 р. на кошти Богдана Лятиновича. З 1767 р. вважалась каплицею при вірменському соборі св.Миколи. В 1811 р. була передана уніатам, які освятили її як церкву св.Миколи. В 1840 р. вона вібібрана від уніатів і перетворена в православну церкву св.Миколи. Притвор споруджено в 1890 р. В 1894 р. виконано зовнішній ремонт, пороблено залізні скріпи стін і склепінь. Дзвіницю й аркбутани, що укріплюють церкву, споруджено в 1900 – 1901 рр. На південному фасаді є хачкар (=хрестовий камінь) з датою 1554 р. та іменем Акоп. Всередині церкви, ліворуч від входу, знаходився горельєфний надгробок ечміадзінського патріарха, пізніше львівського вірменського єпископа Мельхиседека, який помер 27.03.1627 р. в Кам'янці.

[А ось моя особиста думка.] Рання дата церкви – 11, 12 чи 13 ст. – є неможливою з причин історичних.

(1) Вірмени в Україні з'явились із Криму. Все достовірне, що ми знаємо з ранньої історії вірменської колонізації в Україні, показує, що вони вже тоді говорили татарською мовою (яку у нас скромно називають вірмено-кипчацькою, аби не написати, що татари мали культурний вплив на наші землі). Звісно, ця мова як розмовна могла утвердитись тільки в Криму.

(2) В Криму вірмени заснували більш-менш поважні колонії лише з початку 14 ст. В Криму відома ціла маса датованих вірменських написів 14 ст. і невідомо жодного, який походив би з ранішого часу. Раніше вірмен в Криму не було, принаймні у такій кількості, щоб ці колоністи могли вислати власні колонії.

(3) Письмові джерела фіксують присутність вірмен в Поділлі й Галичині з 1380-х рр. (Вірменська епіграфіка цих земель, на відміну від Криму, не досліджена і не може слугувати джерелом). Переліки вірменських парафій в землях України 1364 і 1384 р. не згадують про Кам'янець. Допіру в грамоті католікоса Теодороса 2 від 1388 р. така парафія згадана [Дашкевич Я.Р. Кам'янець-Подільський у вірменських джерелах 14 – 15 ст. – Архіви України, 1970 р., № 5, с. 58].

Висновок : вірменська колонія з'явилась в Кам'янці не раніше 4 чверті 14 ст. і негайно почала клопотатись про будівництво церкви. Ця церква з'являється в джерелах з 1388 р., тобто за життя першого покоління переселенців. Нема підстав відносити її заснування у глибину віків, не освітлених джерелами.

Николаевская церковь, XIII в. (пер. Толстого). Является одним из древнейших армянских сооружений города. Построена на месте более ранней XI—XII вв. До 1811 г. называлась Благовещенской. В 1672 г. была разрушена. В начале XVIII в. восстановлена. В конце XIX—начале XX вв. укреплена аркбутанами. Каменная, однонефная, одноапсидная. Толщина стен 1,5 м. Внутренний объем перекрыт коробовыми сводом с четырьмя распалубками и конхой с одной распалубкой в апсиде. В северо-западном углу внутристенная лестница ведет на хоры. Накрыта трехскатной крышей с гранями над апсидой. Перед центральной частью западного фасада — невысокий деревянный тамбур.

На боковых фасадах соответственно простенкам в интерьере между распалубками — по одному контрфорсу. На южном фасаде вставлен хачкар с датой «1554» и именем «Акоп». На продолжении стены западного фасада в обе стороны отходят аркбутаны длиной 4,4 м с широким арочным проемом каждый. Оконные проемы имеют арочные перемычки и внутренние четверти из профилированных белокаменных блоков. Дверные проемы с полуциркульными перемычками; южный проем заложен, и по закладке выполнена роспись масляными красками (XX в,). Белокаменные обрамления ниш на западном фасаде и арочный портал на южном характерны для армянского зодчества: сложные сочетания глубоких выкружек, косых полочек и трехчетвертного вала, низ которого орнаментирован кручеными жгутами в позднероманском стиле.

Простота объемно-планировочного решения памятника в сочетании с декором ставят его в ряд интересных сооружений позднероманского стиля, отразивших одну из ранних школ армянских мастеров. [ПГА, т. 4, с. 169 – 170]

Николаевская церковь. Вид с востока. [ПГА, т. 4, с. 170]

Николаевская церковь. План. [ПГА, т. 4, с. 170]

Церква вірменська св.Георгія

Храм засновано: 1672 р.

Храм зник: 1672 р.

Коментар: Церква св.Георгія, позначена на плані 1673 р. на південь від Вірменського ринку як згоріла – вірменська ? [СКУ, с. 82] Вона згоріла під час артилерійського обстрілу міста турками 15.08.1672 р. [Сецинский Е.И. Город Каменец-Подольский. – К. : 1895 г., с. 34] С.К.Шкурко вважав, що вона знаходилась у дворі садиби по вул.Р.Люксембург, 23. При церкві був монастир, від якого збергіся двоповерховий будинок [Шкурко С. Армянские архитектурные памятники в г.Каменец-Подольске. – Историко-филологический журнал, 1968 г., № 2, с. 243].

Церква вірменська св.Григорія просвітителя

Храм засновано: [перед 1734 р.]

Храм зник: [перед 1734 р.]

Коментар: В люстрації 22.03.1734 р. згадані садиба, що належить до св.Григорія, та садиба на цвинтарі св.Григорія [КЛКП, с. 254]. Вони знаходились поруч в частині міста, що звалась "За гауптвахтою" (це південна частина плато, яка була заселена вірменами). Можна здогадуватись, що тут була церква (вірменська ?) св.Григорія (просвітителя Вірменії ?).

Церква вірменська св.Миколи

Храм засновано: 1398 р.

Храм зник: 1930 р.

Коментар: Вірменський собор св.Миколи засновано Синаном, сином Котлубея в 1398 р. Він же подарував храму служебник, написаний священником Стефаном в Сурхаті (м-ко Старий Крим) в 1349 р. В 1495 р. первісний будинок (дерев'яний ?) замінили кам'яним. Він був пошкоджений під час обстрілу 1672 р. Відремонтований в 1756 – 1767 рр., освячений в 1791 р. В 19 ст. використовувався як парафіяльний римо-католицький костел. Зруйнований більшовиками в 1930-х рр. [Брайчевський М.Ю. Кам'янець-Подільський – місто-музей. – УІЖ, 1967 р., № 2, с. 108] Від нього лишилась тільки західна частина аркади, що раніше охоплювала собор з трьох боків. Територія його і посьогодні стоїть незабудованою пусткою. На розі ії знаходиться башта-дзвіниця, збудована в кінці 15 – на початку 16 ст. В 1633 р. в її першому ярусі влаштовано церкву св.Степаноса, стіни та склепіння розписані. Дзвіниця п'ятиярусна, та третьому і п'ятому ярусах є оборонні бійниці. Рестарація її закінчена в 1982 р. [ПГА, т. 4, с. 138; СКУ, с. 78 – 81].

Башня армянского костела, конец XV — начало XVI вв. Построена как колокольня армянской Николаевской церкви XIV—XV вв. (сохранилась западная галерея). С 1633 г. в первом ярусе башни размещалась церковь Степаноса. Тогда же ее стены и свод были расписаны. Пятиярусная, представляет собой квадратное в плане сооружение со сторонами 11 м; высота каменных стен — 22,7 м, общая высота 38 м. Перекрытия в 1 ярусе — цилиндрический свод с двумя большими распалубками и с конхой в апсиде, находящейся в толщине восточной стены; остальные междуярусные перекрытия плоскости по балкам. Дверной проем в первый ярус обрамлен белокаменным ренессансным порталом. Вход во второй ярус — по наружной деревянной и каменной внутристенной лестницам. Сообщение с остальными ярусами — по деревянным лестницам. В третьем и пятом ярусах на четыре стороны выходят бойницы с расширяющимися в обе стороны щеками; в каждой угловой башенке — по три бойницы ключевидной формы. Оконный проем в апсиде первого яруса со стрельчатой перемычкой и белокаменным наличником, профилировка которого характерна для армянской архитектуры. В интерьере церкви — на стенах, своде, конхе и в откосах оконного проема — сохранилась фресковая роспись XVII—XVIII вв. Фасады расчленены белокаменными карнизами. Стены оштукатурены (кроме белокаменного декора). Крыша решена усеченным восьмигранным шатром, переходящим в барабан с главкой. Угловые башенки накрыты куполами, на маленьких барабанах которых — шатровое завершение.

В 1982 г. на колокольне окончены реставрационные работы, в интерьере проведены работы по расчистке и закреплению живописи (архит. А.Д. Тюпич, худож. А.И. Марампольский). Памятник является сооружением периода раннего ренессанса. [ПГА, т. 4, с. 137]

Башта вірменської церкви. Вигляд з південного заходу (архів М.І.Жарких, негатека, № 711-32. 24.07.1991 р.).

Ще 15 000 фотографій архітектури України тут.

Церква вірменська св.Стефана

Храм засновано: 1666 р.

Храм зник: 1666 р.

Коментар: Вірменська церква св.Стефана існувала в 1666 р. на південь від Вірменського ринку. [СКУ, с. 82]. С.К.Шкурко вважав, що вона знаходилась на місці садиби по вул.Госпітальній, 13 [Шкурко С. Армянские архитектурные памятники в г.Каменец-Подольске. – Историко-филологический журнал, 1968 г., № 2, с. 243].

Церква вірменська св.Хреста

Храм засновано: 17 ст.

Храм зник: 17 ст.

Коментар: Вірменська церква св.Хреста існувала в 17 ст. на полях вірменської громади на південний схід від міста. Зруйнована турками в 1621 р. ? [СКУ, с. 82].

Церква вірменська Успіння

Храм засновано: 1666 р.

Храм зник: 1672 р.

Коментар: Вірменський собор Успіння існував в 1666 р. в північно-західному боці Вірменського ринку. Зруйнований обстрілом в 1672 р. На плані Томашевича 1673 р. не показаний. [СКУ, с. 82].

Каплиця лютеранська

Храм засновано: [перед 1672 р.]

Храм зник: 1672 р.

Коментар: Лютеранська каплиця в Старому замку згадана у зв'язку з облогою міста турками в 1672 р. : 15 серпня в неї влучила турецька граната, і від того стався вибух 120 гранат, які чомусь зберігались у тій каплиці [Сецинский Е.И. Город Каменец-Подольский. – К. : 1895 г., с. 34].

Містечко Карвасари

За адмін.поділом 16 ст. Кам'янецький повіт 16 ст.

За адмін.поділом 19 ст. Кам'янецький повіт 19 ст.

За адмін.поділом 20 ст. Кам'янець-Подільський район

Коментар: нині частина Кам'янця-Подільського.

Церква Здвиження

Храм засновано: 1672 р.

Коментар: Церква Здвиження існувала в 1672 р. В 1739 р. була дерев'яна одноверха церква, споруджена на початку 18 ст. В кінці 18 ст. дула дуже ветха, в 1799 – 1801 рр. замінена новою дерев'яною одноверхою спорудою, що існує досі. Дзвіниця споруджена 1863 р. [ПГА, т. 4, с. 168; СКУ, с. 103 – 106]. В 1732 р. церква мала 30 прихожан [Петров М.Б. Історична топографія передмість м.Кам'янця-Подільського у 18 ст. – "Подільська старовина", Вн., 1993 р., с. 165].

Крестовоздвиженская церковь, 1799—1801 гг. Находится в предместье города Карвасары на узкой прибрежной полосе р. Смотрич, под стенами старого замка. Построена на месте церкви, существовавшей в XVII в. Колокольня 1863 г.

Деревянная. Фундамент сложен из камня-известняка. Трехсрубная, одноглавая с крыльцом и ризницей с северной стороны и пристроенной с запада колокольней. Все три сруба церкви и четвертый — колокольни — квадратные в плане. Имеет два входа — в северной стене колокольни и с северной стороны центрального сруба. Типичное для Подолья сооружение с более широким и высоким трехъярусным центральным срубом, переходящим с помощью парусов в восьмерик, завершенный шатровым верхом. Перекрытия алтарной части и бабинца плоские. Опасение — на выпусках венцов сруба. Внутреннее пространство нефа высотно раскрыто, объединено с бабинцем прямоугольной аркой-вырезом. Срубы над опасанием вертикально ошалеваны. На северном фасаде центрального сруба — крыльцо на четырех фигурных столбиках под навесом. Памятник является ярким произведением подольской школы народного деревянного зодчества. [ПГА, т. 4, с. 168 – 169]

Церква на Карвасарах. Вигляд з південного заходу (архів М.І.Жарких, негатека, № 911-11. 13.08.1996 р.).

Ще 15 000 фотографій архітектури України тут.

Село Кубачівка

За адмін.поділом 16 ст. Кам'янецький повіт 16 ст.

За адмін.поділом 19 ст. Кам'янецький повіт 19 ст.

За адмін.поділом 20 ст. Кам'янець-Подільський район

Коментар: нині частина м.Кам’янець-Подільський над Смотричем нижче Карвасар. Піп згадується в 1530 р.

Церква вірменська невідомої назви

Храм засновано: 1576 р.

Храм зник: 1576 р.

Коментар: Вірменська церква згадується в 1576 р. [ПЦ, с. 405].