Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Колонізація Південно-Західного Криму

Ольговський С.Я.

Утворений в останній чверті V ст. до н.е. на скелястих берегах Гераклейського півострова, біля сучасного Севастополя, Херсонес — єдина дорійська колонія у Північному Причорномор’ї, заснована переселенцями з південно-причорноморського поліса Гераклеї Понтійської. Назва “Херсонес” перекладається як “півострів”, що відображає його географічне розташування. Є археологічні свідчення, що життя на території Херсонеса почалось значно раніше. Однак враховуючи, що причини появи тут раннього поселення і його характер ще не зовсім зрозумілі, дослідники визначають дату заснування дорійського Херсонесу 422/421 р. до н.е. і з цього часу розглядають його соціально-економічний розвиток.

На відміну від колоній Нижнього Подністров’я, Нижнього Побужжя і Європейського Боспору в Херсонесі відразу почалось кам’яне будівництво і вже в кінці V — на початку IV ст. до н.е. територію раннього Херсонеса було обнесено захисною стіною, де разом із житловими будовами зводились перші храми.

Процес становлення поліса як певного соціально-політичного організму в Херсонесі завершився близько 390–380 р., коли почалось карбування власної монети. З самого початку існування Херсонеса в місті фіксуються демократичні засади міського самоврядування.

Економічний розвиток, зростання кількості населення, обмеженість власних земельних ресурсів спонукали Херсонес шукати вільні родючі землі, значні масиви якої розташовувались в Північно-Західному Криму, де в цей час вже існувало декілька грецьких поселень, найвизначнішими з яких були Керкінітіда і Калос-Лімен.

Проникнення херсонеситів в Північно-Західний Крим почалось із заснування укріпленого поселення біля сучасного санаторію „Чайка”, неподалік від Євпаторії. З таких поселень відбувалось освоєння нових земель і розповсюджувались товари з Херсонесу і Гераклеї Понтійської, що, врешті, призвело до включення Керкінітіди і Калос-Лімена до складу Херсонеської держави.

Час заснування Керкінітіди, за свідченням Гекатея, — друга половина VI ст. до н.е., але матеріалів, які б датувались раніше ніж V ст. до н.е., на городищі не виявлено. Невідомо, вихідцями з якого полісу було засновано цю колонію, нічого не можна сказати і за її ранню політичну історію. Результати ж археологічних досліджень свідчать, що до середини IV ст. до н.е. Керкінітіда була невеликим, близько 8 га, самостійним полісом, сільськогосподарська хора якого розташовувалась в найближчих околицях міста. Про самостійність Керкінітіди свідчить власна монета у вигляді наконечників стріл, на зразок монет-стрілок у Нижньому Побужжі архаїчної доби, які почали випускатись з першої третини V ст. до н.е. В середині — другій половині IV ст. до н.е. Керкінітіду було включено до складу херсонеського поліса.

Калос-Лімен із землеробською…

Калос-Лімен із землеробською агломерацією:
а – земельні ділянки;
б – сільські садиби;
в – кургани; г – вал.

З самого початку забудова Керкінітіди мала регулярне планування і була оточена захисними стінами з квадратними наріжними баштами. Після приєднання до Херсонесу будівництво розширюється і місто набуває типових херсонеських рис в зовнішньому вигляді і культурі.

Калос-Лімен (Прекрасна гавань) та її округа розташовані в Чорноморській бухті, на північно-західному узбережжі Тарханкутського півострова. Площа городища невелика — 4 га і кількість населення, відповідно, була незначна, навколо городища виявлені сліди розмежування землі на 40–60 ділянок, що мусило відповідати числу родин в громаді міста, між якими було поділено землю. Історична доля Прекрасної Гавані склалась так само, як і Керкінітіди. Ранній матеріал з городища відноситься до IV ст. до н.е. і наступна його історія повторює історію Керкінітіди.

Протягом останньої третини IV — початку ІІІ ст. до н.е. в Північно-Західному Криму виникають нові грецькі городища та поселення, триває процес освоєння значних сільськогосподарських територій. Як і раніше, під егідою Херсонеса спочатку виникають укріплені пункти (в районі сучасних селищ Беляус, Панське, Маслини), а потім освоюється навколишня територія.

Таким чином, протягом VI ст. до н.е. Північне Причорномор’я було остаточно освоєно грецькими переселенцями. В процесі колонізації можна виділити перший (підготовчий) етап, коли греки з’явились у Нижньому Побужжі, а можливо й у Нижньому Подністров’ї (середина VІІ ст. до н.е.), потім період утворення більшості грецьких полісів протягом VI ст. до н.е. в Нижньому Подністров’ї, Нижньому Побужжі і у Північно-Східному Криму. Останній етап — освоєння греками Південно-Західного Криму в кінці V ст. до н.е., заснування Херсонесу і утворення херсонеської держави.

Головну роль в колонізації Північного Причорномор’я відіграв Мілет, лише Херсонес був заснований вихідцями з дорійської колонії Гераклеї Понтійської. В процесі колонізації окремих регіонів можна виділити як типові, так і оригінальні, притаманні лише даному полісу, риси. Вони проявились в специфіці освоєння навколишніх земель, містобудівництві, соціально-політичному устрої, виборі божеств-покровителів міста і культів та економічному житті.