Веймар

Богдан-Ігор Антонич

Місто спокійне, далеке, як вічність.

Станьте, потомлені тихі прочани,

хвилю цю в серці назавжди увічніть,

чола хиліть униз, повні пошани.

Місто – на скрипці акорд гармонійний,

місто еллінської рівноваги.

Тут скарб Європа поклала безцінний,

дві срібні труни в німих саркофагах.

Місто – обличчя твоє досконале

вирізьбив стисло стилос сталевий століть.

Тут, що це рабство, ніколи не знали;

думаєш заздро над ним сумний мимохіть.

Місто – готицько-романська співзвучність.

Видно на кожнім тут домі долоню віків,

давнього майстра мистецтво та зручність,

давньої пісні заклятий у мармурі спів.

Більш, як сто літ, а здається, що нині.

Тіні сідають у парку на лавку,

про речі вічні й про те, що вмить гине,

з Гете балакає князь Карло Август.

Туга несе тут мене й вабить тайна.

Може, тут вухо шум вічний ухопить,

може, столиця культури – Веймар –

скаже мені таємницю Європи.

Примітки

Подаємо за першопублікацією: Літературно-науковий вісник. – 1932. – Кн. 5. – С. 388.

Веймар (Weimar) – місто у Федеративній Республіці Німеччина, у федеральній землі Тюрінгія. З 1775 аж до смерті у Веймарі жив Й. В. Гете, зокрема у 1776 – 86 роках був міністром при дворі герцога Карла Августа.

Шіллер (Schiller) Йоганн Крістоф Фрідріх (10.11.1759 – 9.5.1805) – німецький поет, драматург, теоретик мистецтва, історик. З 1787 року аж до смерті жив у Веймарі.

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 281 – 282.