Скок жердкою

Богдан-Ігор Антонич

Набрав повітря в груди,

аж засвистали звуком флейт.

Підніс жердину вгору;

так птах підносить дзьоб,

як починає лет.

Немов стовпи у землю,

вбив ноги у сажневий крок.

Пробитий наскрізь вітер.

Ніг видно лиш галоп.

Угору стрелив скок.

Штовхнув себе й ворину

відкинула назад рука.

Залопотали в вітрі

і ноги й руки враз,

мов крила вітряка.

Хоч тіло олив’яне,

здається, що легкий мов лист.

Сумний, що не зістане,

мов парус понад криком

мас,

поволі впав униз.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Привітання життя. – Львів: Дажбог, 1931 р., с. 21.