Гімн життя

Богдан-Ігор Антонич

Іди вночі мій друже, іди вночі на ґрунь

і серце, що в утомі, ти приложи до фої,

по місяця чолі рукою пересунь,

а може тиша тугу поволі в тобі вкоїть.

Усі твої маріння, усі думки замовкнуть,

вже бур’яном для тебе не є рудий храбуст,

уже глядиш інакше на рунь гірську, пожовклу,

і заспіваєш гімн життю – мовчанням уст.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Привітання життя. – Львів: Дажбог, 1931 р., с. 47.