До зір
Микола Болкун
Гримлять мости, і сонце вогнеоке
І знов і знов цілує тротуар.
І знов, і знов, мов велетні сторокі,
Проходять дні, окутані в пожар.
Кричать громи, мов вибухи на фронті,
Й киплять, клекочуть буряно моря.
А над усім встає на горизонті
Святої Волі Праведна Зоря.
Вперше надруковано: «Дорога», 1942 р., ч. 11, с. 156.
Микола Болкун
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
