Друг
Микола Болкун
З огнем у скованих зіницях
Стоїть він в гамі злих вітрів.
Його цілують блискавиці
Під гук розкотистий громів.
І чую я, що в серці в нього
Ревуть громи і грає кров…
Він буревію ждав нового –
І прийде він, як дивний зов.
Вперше надруковано: «Дорога», 1943 р., ч. 3, с. 36.
Микола Болкун
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
