Друг

Микола Болкун

З огнем у скованих зіницях

Стоїть він в гамі злих вітрів.

Його цілують блискавиці

Під гук розкотистий громів.

І чую я, що в серці в нього

Ревуть громи і грає кров…

Він буревію ждав нового –

І прийде він, як дивний зов.

Вперше надруковано: «Дорога», 1943 р., ч. 3, с. 36.