Нарис
Микола Болкун
Плачуть хмари срібними сльозами;
Мов примари, виснуть над селом.
Ти, я знаю, знов зійшлась з думками,
Що прийшли крізь спокій напролом.
Діл святих вогні ще не погасли,
Віджени кошмарства на розвій:
Синя даль нові малює гасла…
Глянь туди і скажеш: «Боже мій!»
Вперше надруковано: «Дорога», 1943 р., ч. 7, с. 111.
Микола Болкун
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
