«Гралася в морі…»

Дніпрова Чайка

Гралася в морі

Вільная хвиля,

Голосно-гучно співала,

Їй на просторі

Стало немило –

Берега ще забажала.

Ось до каміння

Лине хутенько,

Міцно його обіймає.

Шкода ж запалу,

Горе серденьку:

Камінь її одпихає.

Плаче на морі

Хвиля розбита,

Б’ється та гірко ридає,

Долю і горе,

Все пережите

Гучно в піснях виливає.

Зглянувся вітер:

(Страдниці шкода!)

В тихеє плесо повіяв,

Хвилю розбиту

Там в тиховоді

Він обережно леліяв,

Стишилась хвиля:

Дно піскувате

З сонечком вкупі приспало;

Зникли ті співи,

Гучні, багаті,

Хвиля замовкла й пропала.

Ввечері, рано

Хвилі не чути.

Плесо, мов мертве, дрімає,

Сумом-туманом

Хвиля забута

Нишком із плеса зникає.

В хмарку звилася.

Та й понеслася

З тихого плеса до моря,

Знов забажалось

Співу, кохання,

Волі, боріння, простору.

Грім перерізав

Сивую хмару.

Блискавка крила спалила.

Дощиком дрібним,

Чистим і срібним

Хмара весь берег омила.

Збігла у море –

Там, на просторі,

Вільно ізнову гуляти,

Пісню про волю,

Вільную волю,

Краще над всі шанувати

Примітки

Вперше надруковано в другому томі збірки «Творів», «Рух», X., 1931. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 349 – 350.