18. Пісня плугатаря
Юрій Федькович
Варіанти тексту
|
||
Гий! Гий!
Гий волики волики ж мої рогаті!
Підемо у поле орати!
Та гий же!
Та виоремо нивку дрібненько,
Як радо руське серденько.
Та виорем нивку глибоко,
Утішиться Божеє боже аж око.
Посіємо Та посієм жито, пшеничку,
Буде на люди й на птичку,
На Й перепелички крилаті,
Й волики мої рогаті.
А ти, Господи Отче наш,
Дай нам насущний хлібець наш!
А ти, Отче наш в небесах.
Погодуй щедро вся і всіх,
Й благослови руську ти ниву,
І нас у в годину щасливу!
Примітки
Друкуємо з автографу (піваркуш сірого паперу, писано по однім боці, без підпису автора, власність Наук. Тов. ім. Шевченка, з паперів Ом. Партицького), що присланий був Ом. Партицькому десь у 1874 – 5 р. в якості читанки. Партицький поробив на автографі характерні поправки, які ми подаємо в нотах, та чи пісня була де не будь друкована, не знаємо.
Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 510 – 511.