10. Свята мучениця Параскева,
звана П’ятниця
Юрій Федькович
Як мая рожа, як зоря рожева,
Така в Бога красна свята Параскева.
І була ж она вельможного стану,
Однако ж ходила по бідному вбрана.
І була ж она превельми богата,
І мала без міри і срібла і злата;
Але ж сама вона ні їла, ні пила,
А все межи бідні хрестяне ділила.
«Дам вам, о бідні, й останную дранку,
Бо й я в Христа вірю, бо й я хрестиянка.»
За тоє ж бідні за маму ю мали,
А всі хрестияне ще й пятничков звали,
Бо вона ту днинку за всі дни держала,
І страсти Христові в той день величала.
Учув же тоє егемон лукавий,
Велів Параскеві до суду ся ставить.
«Гой, Параскево, покинь віру твою,
Та будеш за тоє моєю женою.
«Гой, не буду ж я тобі за сопругу,
Бо я жертвувалась Богу на услугу».
Тогди ж егемон рек ю обнажити,
Й воловими жили до живого бити.
Відтак за руки повісив на древо,
I гаками дерти ю немилостиво.
А як святую в темницу всадили,
То три їй ангелі в ночи ся явили,
І їй принесли всі муки Христові:
Крест, губку, копіє і вінец терновий.
А як святая крест поцілювала,
Від разу, як була, здоровою стала.
Каже ж егемон: «Видиш, Параскево,
Які наші божки для тебе зичливі.»
«Де ж – каже діва – тоті ваші божки?
Нехай їм у очи загляну хоть трошки!»
А як святую в божницу увели,
Упали всі божки та й в прах ся розбили.
На те ж егемон розлютився зіло,
І велів свічками печи єї тіло.
Але свічки ж бо печи ю не хочут,
А повипікали мучителям очи.
Тогди зарув аж егемон проклятий:
«В сей час чарівници мечем голов стяти!»
І покотилась свята єї глава,
Христу Богу Спасу во честь і во славу. Амінь!
9/ІХ. 1878.
Примітки
Друк. Календарь Буковинський за р. 1890, стор. 3 – 4. Тут друкуємо з автографу поетового (аркуш звич. паперу, на стор. 1 титул, текст на стор. 2 – 3, внизу дата). Власність Руської Бесіди в Чернівцях.
Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 596 – 597.