Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Література / Ф / Юрій Федькович / Співаники / Руський лірник / 13. Сирітка

Руський лірник

13. Сирітка

Юрій Федькович

Помер отец, мати, лишилися діти,

Лишилися діти сироти на віки.

Гой, пішла сирітка по світі блукати,

По світі блукати, мамунці шукати.

Здибає її Господь, тай став ся питати:

«Куда йдеш сирітко?» – «Мамунці шукати».

«Вернися, сирітко, бо далеко зайдеш,

Бо далеко зайдеш, мамунці не найдеш.

Бо твоя мамунця на високі горі,

На високі горі, у будущім гробі».

Гой, пішла сирітка на високу гору,

Гой, стала вона, впала на маминім гробі.

«Гой, хто ж там, а хто ж там та на моїм гробі?»

«Гой, я то, мамунцю, пустіт мене д’собі!»

«Гой, тутки, синунцю, ні їсти, ні пити,

Але приказано в сирі земли гнити.

Гой, іди, синочку, іди до домочку,

Нехай ти мачуха змиє головочку».

«Гой, ще ж ми мачуха головки не змила,

А вже ж ми мачуха вязи накрутила».

«Гой, іди, синочку, іди до домочку,

Нехай ти мачуха ушиє сорочку».

«Гой, ще ж ми мачуха сорочки не вшила,

А вже ж ми мачуха кости обломила»,

Гой, зсилае Господь три ангелі з неба:

«Ходи в рай, сирітко, бо там тебе треба!»

А зсилає Господь три пекельні злящі:

«Руш з нами, мачухо, у смолу кипящу!

Тут плавай, мачухо, тут маєш широко,

Подивися д горі, як Господь високо!»

«Даруй мені, Боже, на світ ся дістати,

Вже я буду знати сиріт шанувати».

«Гой, бо з того світа на сей не пускают:

Як хто там заслужит, так тут відвічає».

Від лірників переймив і переписав Федькович.

25 н. с. декембра 1886.


Примітки

Друк. Бібліотека для молодежи 1888, стор. 81 – 82. Друкуємо тут із автографу поетового, що зберіг і бібліотеці Наук тов. ім. Шевченка подарував д. Павло Кирчів (піваркуш звич. паперу, писаний з обох боків, з датою і підписом автора).

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 600 – 601.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2017 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 12

Модифіковано : 30.10.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.