7. Як приїхав святий Николай у Міру
і як єго там на владику вибрали

Юрій Федькович

О, місто то Міра, місто вельми славне,

І місто велике, місто православне.

А там христіяне та дуже тужили,

Бо свого владику вони похоронили.

І з’їхали всі ся владики з окола,

Аби виберати владику нового.

О, як бо владики у раді сиділи,

Кого ж би то вибрать, врадити не вміли.

А ангел старшому у сні обвіщає:

«Кладіть на владику – каже – Николая!

Бо Николай – каже – у Бога є вірний,

Той буде на народ владика прибірний».

А владики кажуть: «Се воля господня!

Творімо ж, о братя, як Богу угодно.

О так же ж дні, братя, діло учинімо:

У церков господню ми зараз пійдімо;

А хто рано перший у дім божий вступить,

На престол владичний той зараз наступить.

Бо в церков господню хто рано вчащає,

Той в Бога доступить, що в Бога благає».

Та як се сказали, то так і вчинили:

В дім божий зійшли ся тай там затворились.

Святий же ж Николай о тому не знає,

У церков господню найранше спішає.

Тогди всі владики: «Се божа є воля!

Ходи, Николаю, сідай на престолі!

Сідай на престолі владичествувати

І стадо Христово вірно випасати!»

Так зістав Николай владиков у Міру

За свою побожність, за правую віру.

Бо права побожність провадить до щастя,

До всього, що добре, до всього, що красне.

Бо права побожність провадить до Бога,

Ратує в нещастю, ратує в тревогах.

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 570 – 571.