4. Марія (пісня про пречисту Діву)

Юрій Федькович

Хто сиє-сияє, як ясная зоря,

Що рано купаєсь у голубім мори? – Марія!

Православних християн надія.

Бо лакома Ева Адама скусила,

Запрещений овоч вона перша вкусила. – О гаде!

А все тоє з твоєї наради!

А Господь уходить в великій тривозі:

«А де ж ти, Адаме, та де ж ти небоже? Адаме!

Умиєшся сім раз на день сльозами!»

Узяли ангелі мечі огневії:

«Гой руш ти, Адаме, де зимами віє, в земский край!

Сім раз на день пригадаєш світлий рай!

Ти бразду бо в’ореш, осотій посходить,

Ти зерно посієш, а пирій ти вродить, та й терен.

Заридаєш ти, небоже, сім раз в день!

А де ногов ступиш, там камінь ся зкупить,

Удариш кіянев, він ще твердший стане – за твій гріх;

Сядеш з труду відпочити, зродить гліг!

Аж зійде по звіздах такая невіста,

Як зоря прекрасна, як Господь пречиста – Марія,

І породить всему світу Месія.

Той буде по світі три роки ходити,

Євангельє правди у світ голосити, на весь день,

Ісус Христос Назарейский, Дівин син.

За тоє ж невіри дадуть ’го на муки,

Прошиють ’му гвіздєм і ноги і руки на хресті…

Покрається гой серденько Пречистій».

Бо кров єї сина в три погої грає,

Кагал препоганий з него ся ругає… Маріє!

За що ж твоє тай серденько так мліє?

А син твій зітхнув лиш до самого Бога,

Склонив головоньку до сердечка свого, та й спочив,

Та й з своєв ся матіночков розлучив!

А Діва Марія під хрестом умліла…

Ученики зняли пречистое тіло Христове,

Та й зложили на спочинок в гріб новий.

А пречисту Діву невісти узяли,

Сім раз до години водов відливали… Маріє!

Се за Єви гой проступки тяжкії!

За них твого Сина кровавії ріки

Погоями грали і грають во віки і віков!

Да спасеть нас пресвятая єго кров!

2/ІІ. 1876.

Примітки

Друк. Бібліотека для молодежи, 1888, стор. 129.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 588 – 589.