Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

«А я собі стрілец!...»

Юрій Федькович

А я собі стрілец!

А я собі – та й ще мені ся хоче!

А я собі стрілец!

Б’ю серни та й куниці –

Свист як у лист! Як у гаю-гаю-гаю!

Бо зух си молодец

З своїм кресом!

А в мене, братя, кріс!

А в мене, брє – та й ще мені ся хоче!

А в мене, братя, кріс,

Як локоть макогона!

Свист як у лист! Як у гаю-гаю-гаю!

Так хожу в чорний ліс

З своїм кресом!

Та йду я с пізна раз!

Та йду я раз – та й ще мені ся хоче!

Та йду я с пізна раз!

Та йду я, та й думаю –

Свист як у лист! Як у гаю-гаю-гаю!

Що ночувати час

З своїм кресом!

Аж тут я нагадав –

Аж тут я, брє – та й ще мені ся хоче!

Аж тут я нагадав,

Що там під лісом хатка –

Свист як у лист! Як у гаю-гаю-гаю!

А в хатці як три пав –

З своїм кресом!

А в хатці як три пав,

А в хатці, брє – та й ще мені ся хоче!

А в хатці як три пав

Румяних, круглолицих!

Свист як у лист! Як у гаю-гаю-гаю!

Там буду ночував

З своїм кресом!

Приходжу я до них!

Приходжу я – та й ще мені ся хоче!

Приходжу я до них,

Та й пук-пук-пук в віконце:

Свист як у лист! Як у гаю-гаю-гаю!

«Пустіт до триста лих

З моїм кресом!»

А в’ни всі три на раз –

А вони всі три – та й ще мені ся хоче!

А вони всі три на раз

Устали, засвітили –

Свист як у лист! Як у гаю-гаю-гаю!

«А просимо ж до нас

З своїм кресом!»

Я думав, що дадут!

Я думав, що – та йще мені ся хоче!

Я думав, що дадут

Стрілецкую вечерю…

Свист як у лист! Як у гаю-гаю-гаю!

А вони мнов та у кут

З моїм кресом!

Та вже тогди всі три -

Та вже тогди – та вже ми ся не хоче!

Та вже тогди всі три

Як станут кочергами…

Свист як у лист! Як у гаю-гаю-гаю!

Не було жерту, брє.

З моїм кресом!

Утерли – в сто їх душ!

Утерли в сто – та вже ми ся не хоче!

Утерли – в сто їх душ! –

І лож і крешелинє…

Свист як у лист! Як у гаю-гаю-гаю!

Вже білше ані руш

З моїм кресом!


Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 550 – 552.