Пророк

Олександр Кониський

Миколі Івановичу Костомарову

Ходім, ходім мерщій відсіль,

Ми тут не найдем щастя-долі,

Тут тісно нам, тут всі раби,

Привикли жить в гіркій неволі.

Тут нам привіту не дадуть,

Тут брат над братом коверзує,

Тут наше слово осміють;

Бо тут за слово кат катує

Тут нам і віри не дадуть;

Бо віри в правду тут не мають,

За гроші волю продають,

На гроші правду тут міняють.

Коли б Христос сюди прийшов

Любов народню возвіщати,

І він тут віри б не найшов,

І його стали б зневажати.

Ходім, ходім в далекий край,

Куди-небудь, хоч у пустиню,

А ти, родинонько, прощай!

Прощай, невольників країно!

Ходім, ходім мерщій відсіль:

Бо ми обидва добре знаєм,

Що в краю рідному ніхто

З своїх пророком не буває.

На Україні, 6 юлія 1862

Примітки

Вперше надруковано в зб.: Галичанин. – Львів, 1862. – Кн. 1. – Вип. 1. – С. 7. У кінці зазначено дату написання – На Україні, 6 юлія 1862.

Передруковано в зб.: Кониський О. Я. Вибір з поем. – С. 13. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 517 – 518.