Ратай

Олександр Кониський

Дивлюсь: схилившись над сохою,

Працює ратай на ролі;

Працює мовчки, хоч порою

Нудьга, злигавшися з журбою,

Мигає в його на чолі.

В ярмі скорбот, нужди, неволі

Важке він тягне «житіє»

І, затаївши в серці болі,

Не нарікаючи на долю,

Оре він поле не своє…

Примітки

Вперше надруковано в зб.: Кониський О. Я. Порвані струни. – С. 38. Дата написання не зазначена.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 540.