Старий

Олександр Кониський

Хоч вус його, мов сніг, біліє,

Хоч голова вже посивіла,

А серце юне у його!

Хоч підтоптався він літами,

Але іде з молодиками

І думки свіжі у його,

Хоч на чолі видно морщини,

Хоч боротьба його зсушила,

Але він духом не упав.

Громадську ниву засіває

Словесним хлібом і гадає:

«Колись-то буде урожай».

Примітки

Вперше надруковано в журн.: Правда. – Львів, 1875. – № 5. – С. 170 – 171. У кінці зазначено дату написання – 1871. Підпис – Ф. В-р-я.

За текстом першодруку ввійшло до зб.: Кониський О. Я. Порвані струни. – С. 31.

Подається за збіркою.

Подається за виданням: Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 525 – 526.