Утоплений

Олександр Кониський

Жене вітер тихо хвилю,

На берег звертає;

Хвиля берег поцілує

І швидше втікає.

Ніби щось вона тихенько

Берегу шепнула,

Ніби скеля на березі

Важенько зітхнула…

Може, хвиля їй сказала,

Як тієї ночі

Наміткою водяною

Закривала очі

Убогому, голодному

Наймиту-голоті,

Що покинув «свято жизні»

Та шубовсть у воду…

Наче неня – його хвиля

Обняла, погнала

Аж у море, щоб не чув він,

Як жінка ридає

Над малою дітворою

Без хліба, без хати…

Тяжко жити убогому,

Тяжко і вмирати.

Примітки

Вперше надруковано в журн.: Правда. – Львів, 1876. – № 9. – С. 326. Дата написання не зазначена. Підпис – Перебендя.

За текстом першодруку ввійшло до зб.: Кониський О. Я. Порвані струни. – С. 29.

Подається за збіркою.

Подається за виданням: Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 526.