Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Література / К / Олександр Кониський / Переклади / Прощання Чайльд-Гарольда

Переклади

Прощання Чайльд-Гарольда

Переклад Олександра Кониського

(З Байрона)

Прощай, прощай мій рідний краю!

Ти вже ховаєшся в тумані,

Вже вітер свище, море грає,

І хвиля хвилю доганяє.

В западній сонце стороні

У білу піну пониряє,

Його не бачить там мені…

Прощай, прощай, мій рідний краю!

Я бачу, в небі сяють зорі,

Я бачу, місяць плава в морі,

А краю рідного не бачу,

I тяжко мучуся і плачу…

Я кинув хату, сад і двір,

Він бур’яном зазеленіє;

Тепер там, стоячи в воріт,

Собака вірная завиє…

Ходи сюди, мій любий джуро!

Скажи мені, чого ти хмурий

Чого ти журишся і плачеш,

За слізьми й світу ти не бачиш?

Не бійся моря, годі плакать,

Ми снасті маєм справні дуже,

Мов ті орли ми будем плавать.

Нам буря, хвилі – все байдуже!

Нехай, нехай вітри шумують,

Най хвилі грають і бушують,

Душа моя не улякнеться,

А тільки слізьми обіллється…

Країну кинув я свою,

Покинув батька я старого,

Покинув неньку і сім’ю,

Усіх – опріч тебе та бога!..

З якою тяжкою журбою

Стара жде бачитись зі мною!

Старий мій батько без тривоги

Благословляв мене в дорогу!

О годі, джуро, сліз не лий,

Нехай душа на час спочине,

Об тім, що кинув, не жалій –

Нехай журба навік загине.

Ходи до мене й ти, козаче!

І ти поблід і гірко плачеш,

Здається, моря ти боїшся.

Чи розбишак морських страшишся?

«Не по собі я так нужусь,

Мій пане, мій Гарольде милий!

Об жінці серцем я журюсь,

Я діток кинув на родині.

По край села стоїть хатинка,

У ній зосталась люба жінка;

Що скаже дітям, як спитають:

«Де рідний батько їх блукає?»

О годі, годі! Джуро мій,

Твоя печаль святеє діло,

Та треба бути нам смілій,

Дарма, що серце наболіло…

Блудить тепер в широкім світі

Ми будем, джуро, наче діти;

А плакать нічого, козаче!

Ніхто й за нами не заплаче…

Хіба уранці у воріт,

Як ще туман надворі мріє,

Голодний пес згада привіт

Хазяїна й за ним завиє…

Вже наш корабль відплив від краю,

Вже вітер жаглик надимає.

Нехай пливе, куди захоче,

Аби назад вже не ворочав,

Гаразд могилам, усьому

Привіт свій щирий посилаю,

А зла не зичу нікому…

Бувай здоров, мій рідний краю!


Примітки

Вперше надруковано в газ.: Слово. – Львів, 1864. – № 100. Дата написання – 1864. Підпис – Ф. Верниволя.

Передруковано в зб.: Кониський О. Я. Вибір з поем. – С 31 – 33. Подається за збіркою.

Подається за виданням: Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 522 – 524.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2018 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 124

Модифіковано : 20.08.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.