Доки сонце зійде, роса очі виїсть

Марко Кропивницький

Драма в 4 діях і 5 одмінах

Лицедії

Олексій Дмитрович Воронов, поміщик, капітан в одставці, літ 65.

Наталя Семенівна, його жінка.

Борис, син їх.

Владимир Петрович Горнов, студент-агроном, приятель Бориса.

Антон Завада, бувший кріпосний.

Оксана, його дочка, на 19 році.

Максим Фортуна, бувший кріпосний, стрілець і швець.

Степан Кугут, Охрім – парубки

Гордій Поваренко, городянський швець.

Скубко, писар.

Текля, Соломія, Катря – дівчата.

Парубки і дівчата.

Діється між 1862 – 1865 роками.

Примітки

Вперше надруковано у «Повному збірнику творів» М. Л. Кропивницького (Харьков, 1903. – Т. 3. – С. 1 – 54).

У літературознавстві немає усталеної думки щодо часу написання п’єси. М. Йосипенко вважає, що М. Кропивницький написав її десь протягом 1881 – 1882 рр. (див.: Йосипенко М. Марко Лукич Кропивницький. – К., 1958. – С. 135); а П. Рулін, а за ним П. Перепелиця і П. Киричок схиляються до твердження самого драматурга, що перший варіант п’єси написано ще в 1868 р., але тоді драма мала інший фінал (див.: Киевское слово. – 1901. – 20 нояб.).

В листі до Б. Грінченка від 31 серпня 1897 р. М. Л. Кропивницький у зв’язку з відомим судовим процесом з М. П. Старицьким, що виник на грунті близькості сюжетів п’єс «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» і «Не судилось» М. Старицького, зазначав, що драму було написано протягом 1870 – 1871 рр. В іншому листі до Б. Грінченка, від 30 жовтня 1897 р., М. Кропивницький пише дещо інше:

«Вертаюсь до «Доки сонце зійде». У 1881 р. прочитав я цю драму д. Старицькому у його ж хаті в присутності Садовського Миколи […]; а через скількось день прийшов Старицький до нас – до мене і Садовського, та й каже: «Чи ви знаєте, М[арко] Л[укич], що ми зітнулись з Вами на однім сюжеті […], і зараз виняв з кишені тетрадку і почав читать сцену, справді дуже подібну до сцени з моєї драми» (Центральна наукова бібліотека імені В. І. Вернадського (далі – ЦНБ) АН УРСР, відділ рукописів, ф. 1, од. збер. 32 480, арк. 3).

А ще пізніше (5 грудня 1897 р.) драматург писав М. Аркасу:

«…Мені щось верзеться, ніби я свою драму «Доки сонце зійде…» читав Вам у Петербурзі в 1874 р.»

Актор трупи М. Кропивницького М. Садовський писав, що влітку 1882 р.

«у вільний від гастролей час Марко Лукич почав переробляти комедію на чотири дії, яку я найшов між його шпаргалами, під заголовком «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», що, видимо, колись він написав, а потім занедбав. Цю комедію, що була написана наполовину по-українському, він переробив за літо на драму тієї ж таки назви» (Садовський М. К. Мої театральні згадки. – К., 1956. – С. 48).

Про це свідчить і сам драматург:

«Тепер я закінчив нову драму «Доки сонце зійде – роса очі виїсть», у 4-х діях, і оце думка: посилати до театральної цензури» (лист до М. Ф. Комарова від 11 вересня 1882 р.).

Того ж 1882 року п’єсу було дозволено до постановки на сцені цензором Кайзером, але він, погано володіючи українською мовою, «не усмотрел в ней никакой тенденциозности» (Центральний державний історичний архів у Ленінграді (далі ЦДІАЛ), ф. № 776, опис 25, од. збер. 6, арк. 4).

У цій редакції драма йшла на сцені аж до 1891 р.: 24 липня Головне управління в справах друку розіслало в усі губернії Росії указ про те, що воно

«признало необходимым воспретить исполнение на сценах частных театров, как столичных, так и провинциальных, драмы в 4 действиях и 5 картинах М. Л. Кропивницкого «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» (ЦДІАЛ, ф. N9 776, опис 25, од. збер. 1, арк. 109).

Цьому передувало донесення цензури від 3 липня 1891 р., в якому говорилося:

«Вообще драма «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» єсть произведение в высокой степени тенденциозное как по содержанию, так и в подробностях. Помещики крепостного времени изображены в передаче действующими лицами из крестьян в виде каких-то безжалостных плантаторов» (там же, арк. 3).

М. Л. Кропивницький переробляє п’єсу, яку під назвою «Нерівня» надіслав до цензури (драма надійшла туди 12 жовтня 1894 р.). Висновок цензора від 22 жовтня цього ж року був категоричним: «К представленню признана неудобною». У тексті драми було зроблено значні викреслення ряду соціально загострених місць.

У 1897 р. М. Л. Кропивницький, прагнучи домогтися дозволу постановки драм «Глитай, або ж Павук» і «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», пише на ім’я міністра внутрішніх справ:

«…Я убедился, что дальнейшие переделки поименованных пьес без указания мне мотивов, по которым они признаны неудобными, ни к чему утешительному не приведут и что я лишь напрасно и непроизводительно потрачу время и труды…» (ЦДІАЛ, ф. № 777, опис 3, арк. 107).

Однак звернення драматурга було марним. 19 вересня 1897 р. Головне управління в справах друку повідомило М. Л. Кропивницького, що його клопотання про дозвіл зазначених п’єс визнано «не подлежащими удовлетворению».

В кінці 1890-х років М. Л. Кропивницький суттєво переробив п’єсу, викресливши при цьому ряд соціально загострених місць, і знову надіслав до цензури. Цей варіант і було дозволено до постановки на сцені 3 лютого 1900 р. Рукопис зберігається в Ленінградській державній театральній бібліотеці імені А. В. Луначарського (інв. № 45 145). Цю редакцію п’єси опубліковано у третьому томі згаданого вище збірника творів (1903).

Драматурга, проте, не вдовольняла така редакція п’єси. Тому він, спираючись на цензурний дозвіл 1882 р., знову переробляє твір і надсилає його до цензури. За основу М. Кропивницький узяв останню редакцію твору (дозволену цензурою 3 лютого 1900 р.), де виправив першу дію, відновив ряд місць, раніше викреслених цензурою. У такому вигляді п’єса 11 червня 1900 р. і потрапила до цензури, але 20 серпня була заборонена.

У відділі рукописів ЦНБ АН УРСР (ф. 1, од. збер. 7406) зберігається чорновий список (переписано Ф. Яковлевим) п’єси. На титулі назву «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» закреслено і вписано: «Люде з горем, як риба з морем (Драма. У 5-х діях і 6 одмінах, соч. М. Л. Кропивніцького)». Цей текст, про який, на жаль, ми не знайшли жодної згадки ні у листуванні М. Кропивницького, ні у семитомному (К., 1928 – 1930) чи шеститомному (К., 1958 – 1960) зібраннях його творів, загалом відповідає змісту драми у нашому виданні, але невідомою рукою олівцем і чорнилом в ньому зроблено суттєві виправлення. Почерк дає певні підстави сказати, що це виправлення самого автора, але остаточне з’ясування цього важливого питання за майбутнім текстологічним вивченням драматургії М. Кропивницького. В кінці тексту олівцем зазначено дві дати: «Харьков, 1889, 12 мая» і «К. М. Поздняков. С.-Петербург, 1890, 8-го мая».

Упорядник шеститомного зібрання творів М. Л. Кропивницького справедливо вважає останню редакцію п’єси «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» виявом останньої авторської волі М. Л. Кропивницького і подає її як основний текст. Рукопис зберігається в Ленінградській державній театральній бібліотеці імені А. В. Луначарського (інв. № 24 304).

Подається за рукописним списком останньої редакції.

Подається за виданням: Марко Кропивницький Драматичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 75 – 121.