Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Григорій Квітка-Основ’яненко

Зубков С. Д.

Два століття минуло з того часу, як 29 (18) листопада 1778 р. у селі Основа під Харковом у здавна відомому на Слобожанщині дворянському роді Квіток побачив світ хлопчик, названий Григорієм. Біографія Григорія Федоровича Квітки не відзначається особливими подіями. Початкову освіту він дістав дома, згодом навчався в Курязькій монастирській школі, п’ятнадцятирічним юнаком був записаний вахмістром у лейб-гвардії кінний полк, числився «не при справах» у департаменті герольдії, в 1796 – 1797 рр. вважався ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків.

Після відставки близько десяти місяців – з червня 1804 р. до квітня 1805 р. – відбував послух у Курязькому монастирі, а повернувшись додому, розгорнув енергійну громадсько-культурну діяльність: був організатором і керівником Харківського професійного театру, засновником Товариства благодіяння та керівником Інституту благородних дівиць, одним з видавців і редакторів журналу «Украинский вестник».

З 1817 р. до самої смерті, що сталася 20 (8) серпня 1843 р., Квітка перебував на різних адміністративних посадах – повітового предводителя дворянства (1817 – 1828), совісного судді (1832 – 1840), голови Харківської палати карного суду, його ім’я значиться серед засновників Харківської публічної бібліотеки та відкритого в Полтаві кадетського корпусу, він був членом Товариства наук при Харківському університеті й членом-кореспондентом статистичного відділу ради міністерства внутрішніх справ.

Та не громадська й службова діяльність Квітки, відзначена кількома нагородами, заслужила визнання нащадків, а вагомий внесок письменника, що за назвою рідного села прибрав літературний псевдонім – Основ’яненко.


Подається за виданням: Квітка-Основ’яненко Г.Ф. Зібрання творів у 7-ми томах. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 1, с. 5 – 26.