Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

7

Степан Руданський

Варіанти тексту

Як розсипались козаки

Всюди по степові,

Застукали Невидимця

Десь у байракові.

Обступили наоколо,

Бідного спійняли

І убили, закопали,

Невидимку взяли.

А царівна невидимки

І не огляділа,

Тілько взяла й до Причепи

Льотом полетіла.

І узяв Причепа кримку,

І напоїв милу,

І поїхав з нею разом

В степи на могилу.

І зачали на могилі

Бальом балювати;

Цілуватись, милуватись,

Пити і гуляти.

І нещасная царівна

Тяженько упилась,

І на мамину могилу

Покотом звалилась.

Розпустились пишні коси,

Відхилились крила;

Що святого у дівчини,

Все вона відкрила.

І літає птах над нею,

«Вічну пам’ять» править,

А Причепа ще раз бідну

Дівчину неславить.

І літає птах, співає:

«Горе тобі, мила!»

А Причепа вже ламає

Золотії крила.

І виламав крило праве

Край самого тіла,

І на рані, на глибокій,

Крівля закипіла.

І виламав крило праве, –

Лівеє ламає,

А відломлене тим часом

Життям відживає.

І ожило, і в повітря

З-під руки фурнуло,

І далеко в чужу землю

Жити полинуло.

А Причепа крило друге

З тілом вириває

І нещасную царівну

Кримкою вкриває.

А крило несе під гори,

Кинув меж собаки,

І зачали крило гризти

Дикії собаки.

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 184 – 185.