8
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Спокойніший став Причепа,
Лучче запиває:
Із сусідів таких сильних
Ніхто не лякає.
Тілько й страху, що на пущі
Брат його Мисливий,
Але і той незабаром
Пропав, нещасливий.
Чи то сповідь то вчинила,
Чи війна огидла,
Чи царівна Злотокрила
Так із п’янства збридла, –
А від світлої неділі,
Як запричащався,
Пан Мисливий із царівной
Більш не воювався.
А бувало що день божий
Робить полювання,
І полює, і ганяє
Зрання до смеркання.
Полював він раз медведя,
Та, на своє горе,
Десь загнався на край світа,
Під Ледяне море.
Істомились бідні слуги,
І кінь спотикався,
Та і сам він на коневі
Ледве що тримався.
І гадає пан Мисливий:
Де би відпочити?
Брат Причепа по дорозі, –
Чому б не вступити?
Заїжджає до Причепи,
«Здоров, пане-брате!
Чи позволиш відпочити,
Переночувати?»
«Здоров, братику Мисливий!
Прошу до покою…
О, як же я давно, брате,
Видився з тобою!»
Привів в хату, просить сісти,
Просить їсти, пити,
А тим часом каже слугам
Коня уходити.
Слуги взяли вівса мірку,
І вином полляли,
І вівсом тим аж до звалу
Коня вгодували.
Вгодували, в льох завели
Під желізні брами.
І всі двадцять брам замкнули
Двадцятю замками.
А тим часом і Мисливий
У палаці впився
І хитався в своїм кріслі,
Поки не звалився.
І муляри ізійшлися,
Мисливого взяли,
Назад руки ізв’язали,
В стовп замурували.
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 185 – 187.