Над могилою

Степан Руданський

В степах, де гриміла

Козацькая сила,

Від світу, потопу

Лежала могила.

Лежала могила,

Як тая цариця,

Що ї зашептала

На сон чарівниця.

І стан її пишний

Трава покривала,

І голову сонну

Калина вбирала.

І гілля калини

Плелося косами,

І кетяги красні

Спадали биндами.

Із лівого боку,

Словами ізрита,

Лежала край неї

Камінная плита.

Чи прошлого пам’ять,

Чи того, що буде, –

Що писано в нії,

Не відають люди.

Як військо, чорнобиль

Стояв на сторожі,

І пісні їй піли

Пташенята божі.

Скажіть мені, люди,

Кому з вас не мила,

Кому з вас не люба

Була та могила?

Зійдітеся ж, люди!

Край дороги станьте!

Стисніть своє серце –

На могилу гляньте!..

Могило, могило!

Ти пишна могила!

Де ділися чари,

Краса куди сплила?

Коса із биндами

Лежить край дороги,

Покошене військо

Доломлюють ноги.

Пройшли тяжкі плуги

Через твоє тіло!

І пишнеє тіло,

Як вуголь, зчорніло…

І тілько лиш камінь

Край тебе біліє,

Но вже письмо друге

На ньому рябіє…

І поле зчорніло,

Коріння зсихає,

І бусел перистий

На скибах ступає…

Споров плуг тяженький,

Задряпало рало,

І в рани насіння

Нерідне попало.

Запало насіння,

Коріння пускає

І силу чужую

Без жалю спиває…

І в місяців кілька

Край тої могили

З чорнобилем разом

Коноплі вродили!..

Чорнобилю много!

Подивіться, люди!

Но бог святий знає,

Що то за рік буде…

Де була калина,

Там нап’ята буда…

На верху могили

Чорнобилю груда…

І димить чорнобиль,

Заким запалає…

І «Вічную пам’ять»

Божий птах співає…

25 августа [1857].

Примітки

Вперше надруковано в «Ілюстрованому календарі товариства «Просвіта» на рік переступний 1884», Львів, 1883, стор. 39 під заголовком «Могила». Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 9, звор. – 11.

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 49 – 51.