Пісня («Не згадаю гадки…»)
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
(На голос: «Я в дорогу іду»)
Не згадаю гадки,
Не змислю я мислі!
Як чорнії хмари,
Чорні думи звисли!
Порадь, мати, що діяти,
Ой чи жити, чи вмирати?
Порадь, моя мати!
Розпукає серце,
Каменіють груди…
Скажи ж, моя нене,
Коли втіха буде?
Кажуть люди: «В світі чари;
В світі люди, не татари –
Не будеш без пари!»
Ой світе мій, світе!
Лушпина оріха!
Де твої розкоші
Та де твоя втіха?
Нудно в тобі, як в неволі,
Тілько мука, тілько болі,
Ні волі, ні долі!..
І ви, мої люди,
Люди – не татари,
Чи хоч раз ви руку
Сироті подали?
Кому горе – горе й буде,
Другим жалю не прибуде…
Люди ж мої, люди!
Наоколо глянеш, –
Та й каменем станеш,
А на себе глянеш, –
Як билина, в’янеш.
Цвіт за цвітом опадає,
Рік за роком упливає,
Назад не вертає!
Не згадаю гадки,
Не змислю я мислі,
Як чорнії хмари,
Чорні думи звисли.
Порадь, мати, що діяти;
Ой чи жити, чи вмирати?
Порадь, моя мати!
4 ноября [1858].
Примітки
Вперше надруковано в ж. «Зоря», 1893, ч. 2, стор. 29 з датою «1854». Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 100 – 101.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 69 – 70.