П’яниця
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Не кидай мене,
Моя чарочко!
Не жени мене
Ти, шинкарочко!
Не жени мене,
Дай упитися.
В тебе, бридкую,
Улюбитися!
Не без жінки я,
Не без хати я,
Все у мене є,
Розпроклятая!
Хліба досита,
Пара воликів,
Синів четверо,
Як соколиків.
Моя хатонька –
Срібна чашечка,
Моя жіночка –
Мила пташечка;
Та тяжкі мої
Болі більнії,
Бо не маю я
Волі вільної.
Запряжу воли,
Потом миюся,
Розпряжу воли –
Набік хилюся;
Повалюсь на бік,
Не здрімаюся,
Знов на панщину
Підіймаюся!..
Відроблю чуже:
«Жінко-душечко!
Приголуб мене,
Щебетушечко!»
А вона у плач,
Розголоситься,
На своє жене,
Бо й то проситься!
І змордуєшся,
Закропляєшся,
А вона у плач:
«Запиваєшся!»
О, я п’ю тепер,
Моя любая,
Не кидай мене,
Чарко грубая!
Не кидай мене,
Моя чарочко,
Не жени мене
Ти, шинкарочко!
Не жени мене,
Дай упитися,
В тебе, бридкую,
Улюбитися!
16 августа [1860].
Примітки
Вперше надруковано в ж. «Основа», 1861, № 2, стор. 49 – 51, за підписом «Подолянин Ст. Руданський». Автографів два: «Співомовки 1859 – 1860», стор. 143, звор. – 144, звор., і «Співомовки 1861», стор. 132 – 133. Подається за автографом 1859 – 1860 рр.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 84 – 85.