Студент

Степан Руданський

В славнім місті Петербурзі,

Недалеко від Неви,

Із болота виглядає

Хата бідної вдови.

Стара хата зо вдовою

Разом вік свій віджила,

Почорніла, похилилась

І в болото увійшла.

Увійшла по самі вікна…

В ґанку сходи до сіней;

В сінях набік похилились

Двоє скривлених дверей…

І направо – старій бабі

Смерть підписує патент,

А наліво – без копійки

Б’ється з нуждою студент.

Зима люта. Вітер свище;

Сніг по вікнах брязкотить;

Мороз душу обіймає,

Мороз тіло каменить.

А у хаті на постелі

У сурдуті і плащу

Сидить студент медицини

Другий місяць без борщу.

І живіт – як гріб, запався,

Облізає голова…

І остання догорає

Його свічка лойова.

І сидить він, поглядає

На похилену стіну:

Під стіною лежить череп, –

Нема й кришки тютюну.

І стіння кругом чорніє…

Тілько лазять павуки.

Тілько сумно виглядають

Із шкалубин прусаки…

12 генваря [1858].

Примітки

Вперше надруковано в ж. «Зоря», 1896, ч. 16, стор. 307 з датою «12 січня». Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 25 – 25, звор.

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 59 – 60.