Піп на пущі

Степан Руданський

Начитався піп увдовий,

Як святії жили,

Як то вони по пустинях

Господа молили…

Та й задумав і сам, грішний,

З світом попрощатись,

Зайти куди межи пущі

Та й собі спасатись.

І зібрав усю громаду,

З нею розпростився;

Взяв з собою молитовник,

В пущу віддалився…

Але де йому до пущі!

Привик до ковбаски,

До чарочки горілочки,

До борщу та кашки…

Привик собі, як часами,

То й дечого вжити…

Та де йому серед пущі

Корінцями жити!

Пробув в пущі їдні сутки;

Ба, щось не прядеться…

Пробув другі піп увдовий –

Ба, вже й нитка рветься…

Взяв добродій молитовник,

Назад повертає.

«А що ж то ви не на пущі?» –

Громада питає.

«Не питайте, добрі люди! –

Став піп говорити: –

Не з такими животами

Серед пущі жити!..»

17 апреля [1858].

Примітки

Вперше надруковано у виданні: «Твори Степана Руданського. Том І. У Львові, 1895», стор. 150 – 151. Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 74, звор. – 75.

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 158 – 159.