Баляда

Герась Соколенко

2-а редакція

Присвячується пам’яті крутянських лицарів

Скільки днів пропливло

І ночей,

Скільки сліз

Із блакитних очей.

В небі косим серпом

Молодик.

І встає 18 рік.

Віє січень.

Снігів океан.

Незабаром світання.

Туман…

А з туману,

Що з пітьми тече,

Юний лицар встає

Із мечем.

Грізний клич пробива

Далечінь,

І підноситься

300 мечів.

300 гострих мечів

У руках.

А над ними

Палаючий стяг.

Він горить,

Він розносить пожар.

Та круг нього

Збіговище хмар.

Темносірі обгортують

Край.

«… — Українці,

На бій уставай!..» —

Це синів

батьківщина зове.

Чорна туча

Зі сходу пливе.

Її ім’я страшне –

Більшовик.

І встає 18 рік.

Віє січень.

Снігів океан.

Незабаром світання.

Туман…

А з туману,

Що з пітьми тече,

Юний лицар встає

Із мечем.

Його клич пробива

Далечінь.

І підноситься

300 мечів.

Це виходить загін

Юнаків

Проти хижих

Дикунських полків

І вмирають

В нерівнім бою

За вітчизну

Любиму свою.

За степи

І за шелест дібров

На світанку

Проллялася кров,

Про яку пам’ять житиме

Вік.

І встає 18 рік.

Віє січень.

Снігів океан.

Зарум’янене небо.

Туман.

А з туману,

Що струменем б’є

Юний лицар з могили

Встає.

Його клич

Потрясає віки.

І з могили встають

Юнаки,

Що боролись

В нерівнім бою

За вітчизну

І славу свою.

Вони зір повертають

На схід

І крокують

В незборний похід.

Голубими просторами

Йдуть

У далеку тернистую

Путь,

А за ними встає

Весь нарід

І в повстанні хитається

Світ.

Це катам

Час відплати прийшов

За руїни,

За муки,

За кров!