Івану Франкові
Герась Соколенко
Поет. Патріот. Каменяр.
Землі української велет.
Твій голос — могутности дар, —
Віки громолунно прострелить.
Твій спів: «Не пора, не пора» —
Лунає, як сурма залізна.
І хилиться чорна гора
Під вдарами молотів грізна.
То встали нові ковалі,
Щоб камінь холодний розбити,
І рідні простори землі
Із тяжких кайданів звільнити.
Зросли вони мужні такі
У громах і грозах кривавих,
Вслухаючись в гомін віків,
Вслухаючись в сміх Борислава.
У всіх їх єдина мета —
Не здатись в борні до загину,
Щоб знов, як зоря золота,
Цвіла між руїн Україна.
Щоб край наш розцвів під пером
І плугом — і зріс із висоти,
Як виріс маленький Мирон
В поета, борця, патріота.
Герась Соколенко
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
