Матері
Герась Соколенко
Прилетить на коні уночі,
Щоб забрати останнього сина.
Забринять ніжнотонно мечі
І зітхне у сльозах Україна.
Ти заплачеш. Ти будеш просить,
Та ніхто не розважить у тузі.
Він піде, твій улюблений син,
У яру його ждатимуть друзі.
Опадатимуть зорі з небес
У провалля бездоннє і синє,
І шпурлятиме міддю берез
Понад кручами вітер осінній.
І коли жар огнистих ракет
Зацвіте над перонами станцій,
Ти узнаєш, що син твій, поет,
Взяв меча і пішов у повстанці.
Герась Соколенко
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
