Мені так хочеться

Герась Соколенко

Полум’яніють небозводи

І в даль гуркочуть поїзди.

Любов приходить і відходить,

В душі лишаючи сліди.

І хмари мчать на конях хижих,

На конях грізної доби,

І я люблю і ненавиджу

Тебе, мій краю голубий.

Тебе, мій краю розіп’ятий

На дерев’яному хресті,

Мені так хочеться кохати,

Мені так хочеться клясти.

Мені так хочеться із прерій

Тебе пронести в сяйво днів,

Щоб марш блакитних кавалерій

В степах і в горах прогримів.

Щоб сонце росами умилось

І гордо встало з-за дібров

І щоб в народі пробудилась

В віках загублена любов.

1942