«Рум’яним шовком на дубах…»

Герась Соколенко

Рум’яним шовком на дубах

Повисла осінь злототканна,

І знову кофта голуба

Мені ввижається в туманах.

І знову верби через став

До мене віти простягають,

І не ціловані уста

Всю ніч трояндами палають.

Всю ніч бреніння голосів

Ловлю із шелестом акацій,

І так приємно, що усі

В цю мить поснули у бараці.

І так приємно, що один

Чекаю в темряві світання

І в тиші розових хвилин

Тремчу від щастя і кохання.