«Тебе пам’ятаю і досі…»
Герась Соколенко
Тебе пам’ятаю і досі,
Рум’яну, струнку, молоду.
Рудою лошицею осінь
Іржить у моєму саду.
На вітрові полум’ям грива
Колишеться в сонній імлі
І тужить верба над обривом,
Розсипавши жар по землі.
Прохожі безжалісно місять
Розлиті дощем вулиці,
І з хмар проривається місяць,
І напис блищить на хресті…
Герась Соколенко
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
